Показали сучасний стан древніх фортець Криму

25

Кримський півострів протягом багатьох століть був місцем проживання для багатьох племен та народів. З давніх давен люди будували тут житло та масивні фортифікаційні укріплення для захисту.

Фотогалерею найстаріших пам'ятників історії, залишки яких збереглися до нашого часу, зібрало видання Крим. Реалії.

Фото: ru.krymr.com

Стародавні міста потребували захисту, тож поступово навколо них розбудовували високі оборонні споруди. Фортеці складалися з декількох ліній оборони, над ними височіли вежі, а товщина стін сягала кількох метрів.

В ті часи фортеці вважалися стратегічно важливим об'єктом, сьогодні ж це пам'ятки для туристів. Мовчазні залишки масивних споруд "розповідають" багатовікову історію Криму.

В історичному центрі курортного міста Алушта знахїодяться руїни візантійської фортеці VI століття Алустон (з грецької - "протяг"). Це одна з найвизначніших пам'яток міста.

 

Звідси, з пагорба заввишки 44 метри, добре проглядається море, до якого навпростець всього 200 метрів.

Фортеця була збудована у формі чотирикутника неправильної форми і мала три вежі. Товщина стін становила 2-3 м. До нашого часу збереглася лише одна лише вежа і частина прилеглої до неї стіни. Їх можна побачити в центрі Алушти.

 

Генуезька фортеця Чембало в Балаклаві зведена в 1343 році на Фортечний горі, яку греки називали Кастрон. Фортеця була однією з ланок в торговельному ланцюгу відносин між Генуєю і Китаєм, тому при археологічних розкопках тут знаходили товари з різних куточків євразійського регіону

Колись фортеця була західним форпостом Генуезької морської республіки. Сьогодні це - комплекс руїн.

Відреставрувати Чембало обіцяють вже 15 років. Роботи то починаються, то припиняються, а старовинна фортеця залишається напівзруйнованою.

 

Місто-фортеця Чуфут-Кале знаходиться в гірському регіоні Криму, в 3 км від Бахчисараю. Це одне з найвідоміших кримських печерних міст. За оцінками істориків, його заснували візантійці в V-VI столітті для оборони далеких підступів до Херсонесу.

За півтори тисячі років скеля, на якій заснували Чуфут-Кале, не раз ставала притулком для різних народів. Як правило, кожен з них називав місто на свій лад. Тому воно змінило не менше восьми назв. Одне з них - Кирк-Єр. Чуфут-Кале навіть було першою столицею Кримського ханства.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У стіні фортеці знайшли попередник міномета

Після перенесення столиці Кримського ханства в Бахчисарай, в фортеці залишилися тільки караїми, які розбудували поселення. За однією з версій, все місто тоді стало іменуватися Джуфт-Кале, що означає "парна фортеця". Ця назва і трансформувалося в нинішнє - Чуфут-Кале.

До кінця XIX століття, після того, як караїми та кримчаки покинули ці місця, печерне місто майже повністю спорожніло.

Якщо спуститися в місто мертвих - караїмський цвинтар Балта-Тіймез (в перекладі з кримськотатарської - "Сокира не торкнеться") - можна побачити могили, датовані ще Х століттям.

 

Інкерман - невелике місто в Балаклавському районі Севастополя. Але пам'яток у ньому більше, ніж у деяких областях. Територія ця була заселена в епоху мезоліту - средньокам'яної доби. У Інкерманській долині зафіксовані залишки близько 30 поселень і могильників епохи бронзи - раннього заліза - III-I тисячоліття до н.е. Оглянути ці пам'ятники навряд чи вийде, хоча артефакти прадавніх культур на навколишніх схилах іноді вимиває. А ось середньовічна фортеця Каламіта збереглося досить-таки непогано.

Її почали будувати в VI столітті при візантійському імператорі Юстиніані I, який укріплював форпостами кордон імперії в Північному Причорномор'ї. Перша назва фортеці невідома. На венеціайській морської карті XIII століття пункт в кінці Північної бухти названий Газаров, на генуезькій 1318 року - Каламита.

 

У 1427 року імператор кримського князівства Феодоро князь Олексій на руїнах фортеці VI століття звів нову. Вона складалася з шести веж, з'єднаних чотирма куртинами, три з яких не збереглися. Зверху відкривається вид на місто і околиці. Огляд на десятки кілометрів - найголовніше для оборонної фортеці.

З початку російської окупації Криму над руїнами фортеці підняли прапор РФ.

 

Будівництво генуезької фортеці в Судаку тривало близько ста років - з 1371 по 1469 рік. Незважаючи на велику площу - майже 30 га - фортеця, завдяки своєму розташуванню, була практично неприступна. Вона була побудована на Фортечній горі Дженевез-Кая висотою 157 метрів. За своїм походженням гора є давнім скам'янілим кораловим рифом і являє собою пологий з півночі і стрімкий з півдня масив, який вдається в Судакскую бухту.

Стіни фортеці товщиною 1,5-2 м у висоту сягали 6, а подекуди й 8 метрів. Висота веж доходила до 15 м.

Стіни вінчали зубці, які надійно оберігали гарнізон від обстрілу. У зовнішньому поясі оборони фортеці розташовувалося 14 веж на Фортечний горі і одна - в районі порту. Дванадцять із них до цих пір височіють над стінами, одна стоїть окремо, а від двох залишилися тільки фундаменти. До фортеці вели троє воріт, з яких до наших днів дійшли лише головні.

 

Сюйренська фортеця - середньовічне укріплення в Криму. Зведене ймовірно візантійцями у VI–XI століттях задля контролю Бельбекських воріт. Знаходиться на краю Баштового мису мису Кулі-бурун за 2 км від селища Куйбишеве Бахчисарайського району і за 1 км від сіла Велике і Мале Садове, яке носило колись назву Кучук-Сюйрен.

У пізньому середньовіччі фортеця використовувалося як феодальний замок - у середині XIV століття стала північним форпостом готського князівства Феодоро. Зруйнована турками після її захоплення в 1475 році, пізніше була відновлена.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: У стародавній фортеці відновили міст і дах вежі

Стіни Сюйреньської фортеці товсті - 2,5 м, у висоту сягають 5 м. Інформація про загальну довжину муру різниться в рызних джерелах - від 92 до 110 метрів.

Найтовстіші кам'яні стіни фортеці тягнуться від східного до західного обриву і змикаються під тупим кутом, перетинаючи мис поперек. З інших сторін Куле-Бурун був надійно захищений багатометровими урвищами.

 

Сьогодні збереглися сліди оборонної стіни фортеці з круглою двоповерховою вежею, яка в висоту сягає 10 м. Колись поверхи башти розділялися дерев'яними перекриттями. У башті збереглося купольне перекриття зі слідами фрескового розпису XIII–XIV ст.

Нині до башти примикає оборонна кам'яна стіна із залишками будинків, глиняного посуду, з давно зруйнованим прорізом для воріт.

 

Фуна - східний форпост середньовічного князівства Феодоро. Середньовічна фортеця, точніше, те, що від неї залишилося, знаходиться біля підніжжя плато Демерджі, в двох кілометрах на північ від села Лучисте поблизу Алушти. Назва фортеці в перекладі з грецького означає "димна". Спочатку, в ранньому Середньовіччі, Фуною називали і саме плато Демерджі.

Найбільша протяжність фортеці з півночі на південь - 106 м, із заходу на схід - 56 м. Поруч з фортецею в середні віки пролягав торговий шлях з Горзувіта (Гурзуфа) і Алустона (Алушти) в степовий Крим.

 

На думку істориків, Фуна була зведена не раніше 1422-го і не пізніше кінця 1423-го - найімовірніше, навесні-влітку 1423 року. А вже восени того ж року фортеця піддалася руйнуванню в результаті потужного землетрусу.

На відновлення та зміцнення пішло кілька років, проте незабаром будови форпосту спалили. Точні причини пожежі та її дата невідомі. У 1475 році після захоплення Криму турками-османами фортеця припинила своє існування

Останній раз Фуна піддалася сильному руйнуванню під час землетрусу 1927 року.

×