"Хізб ут-Тахрір" — це міжнародна ісламська політична партія. ЇЇ заснував 1953-го в Єрусалимі суддя шаріатського апеляційного суду Такіуддін ан-Набхані. Члени "Хізб ут-Тахрір" працюють у всьому світі. На території колишнього Радянського союзу "Хізб ут-Тахрір" почала діяти з 1995-го. В Україні налічує тисячу учасників.

Партія заборонена у 29 країнах світу, зокрема у Німеччині, Китаї та Туреччині.

У Росії з 2003-го діяльність "Хізб ут-Тахрір" заборонена та вважається терористичною, а у Казахстані з 2005-го — єкстреміською.

США не забороняє рух через заперечення її членами будь-якого насильства. Але вважає її такою, що може підтримувати тероризм.

За звинуваченням у приналежності до нашої організації посадили до тюрм близько 300 осіб по всій території Росії. А в Криму близько 55 осіб.

У Росії членів організації судять за статтею "Участь і діяльність у терористичній організації". Для звинувачення досить хоча б одного непрямого аргументу. Зазвичай для цього прослуховують телефони, підсилають шпигунів із числа проросійських мусульман. Іноді підкидають заборонену літературу.

У Російській Федерації ще жодного учасника нашої організації не виправдали. Цю практику продовжують і на окупованому півострові: до самого суду не відпустять із в'язниці, а потім винесуть вирок. Можуть відрізнятися строки — від 9 до 24 років.

При тому, що за зґвалтування з вбивством неповнолітнього садять на строк до 15 років.

У Севастополі у звинуваченні було написано, що людина в розмові використовувала слово "субет" (кримськотатарською мовою "бесіда". — Gazeta.ua) Відповідно, зробили висновок, що це термін, який використовують у нашій організації, а потім цю справу розкручують.

Я спеціально зайшов на сайт лояльного до РФ офіційного духовного управління мусульман Криму. І забив це слово в пошуку. Вийшло близько 20 матеріалів із використанням цього терміну.

На судах окупанти використовують підставних і засекречених свідків, які розповідають про вербування і критику влади осудженим за членство у нашій організації.

Коли адвокати задають їм навідні запитання — псевдосвідки починають губитися. Найчастіше це уточнення місця зустрічі. Вже налагоджена система для того, щоб показати всім, що ця людина точно не та, за кого себе видає. На жаль, ці аргументи російський суд ігнорує. І далі справа йде до Європейського суду прав людини.

Наша партія не ставить за мету повалити російський режим. Основна загроза "Хізб ут-Тахрір" у тому, що не використовуючи насильство, ми критикуємо владу.

Якби ми брали в руки зброю, загроза для кремлівського режиму була б меншою. А з людьми, які поширюють думки, так не можна, їх можна перемогти тільки в ідейній боротьбі. Росія на це не здатна. Візьмемо український приклад: довгий кордон, історичні зв'язки, проте Росія не може приручити Україну бо у неї нема ідеї.

Росія приймає приховані судові рішення і просто заарештовує членів нашої організації.

Усі незалежні організації заборонені в РФ. Якщо у нашому офісі в Сімферополі ми б у березні 2014-го повісили портрет Путіна, то спокійно продовжували працювати. Але ми черпаємо свою дозволеність тих чи інших дій із того, що нам диктує іслам. Якщо РФ в особі Путіна коїть злочини відносно мусульман, то такі дії ми будемо називати злочинами і не відмовимося від своїх слів навіть під погрозами. Так що про жодний діалог із Росією і мови бути не може.

Скрізь, де "Хізб ут-Тахрір" починав працювати, він не припиняв свою роботу під жодними репресіями.

Так звані аналітики говорять, що ми припинили свою діяльність в Узбекистані, Росії та так далі. Насправді робота триває. Наша організації існує понад 60 років і працює у всьому світі, велика частина — це мусульманські країни.

Ми знаємо, що мусульманські країни — це диктатури, в яких не можна сказати про свої погляди. У нас є певні прийоми і правила, якими ми користуємося і робота триває, ми працюємо підпільно.

"Хізб-ут Тахрір" — мусульманська організація, ми називаємо себе політичною партією, бо хочемо відновлення Халіфату (єдиної ісламської держави, якою керують мусульмани. — Gazeta.ua) мирним шляхом, тобто наслідуючи дії пророка Мухаммада. Для цього ми використовуємо просвітницько-ідеологічні методи. Встановлення ісламської форми правління має відбутися у свідомості мусульманських громад. Ми працюємо з мусульманами, щоб зберегти їх у рамках ісламських цінностей. Із не мусульманами ми працюємо для спростування стереотипів про те, що іслам це релігія утисків.

Ми не визнаємо дії ІДІЛ, оскільки вони спотворюють писання ісламу. У нас із ними величезні розбіжності, які дійшли до того, що кілька наших членів були страчені бойовиками ІДІЛ у Сирії.

Особисто я не знаю жодного члена "Хізб-ут Тахрір", який почав працювати з окупантами в Криму. Може, таке і могло статися, але це малоймовірно. Насправді на півострові мало лояльних до Кремля кримськотатарських організацій. Таких на півострові зневажають.

У нас були і є розбіжності, але вони ідейні. Меджліс орієнтується на демократичні цінності, а ми, будучи ісламської партією, формуємо всі свої погляди на Ісламі. Розумієте, після 2014-го всі розбіжності не мають значення, тому що Росія зараз репресує кримських татар. Зараз буде недоречно сперечатися з Рефатом Чубаровим (голова Меджлісу кримськотатарського народу. - Gazeta.ua) про напрями розвитку кримських татар, коли у самому Криму катують наш народ.

Ми з ним перебуваємо у хороших відносинах, а ідейні розбіжності — це нормально в будь-якому здоровому суспільстві. Ми ж не росіяни, у яких є тільки одна партія й один цар.

Ми не заборонені у жодній країні Європи, окрім Німеччини. Але заборона нашої діяльність там дуже відрізняється від ситуації в Росії. Вона стосується виключно реєстрації.

У Німеччині, щоб проводити масові публічні заходи, треба бути юридичною особою. "Хізб ут-Тахрір" має заборону на реєстрацію, відповідно, і на публічні дії від імені організації. Але у Німеччині є велика кількість наших членів. Їх ніхто не переслідує. Там немає жодної кримінальної справи щодо них.

Заборона реєстрації пов'язана з нашою позицією щодо Ізраїлю. Ми вважаємо, що створення цієї держави спричинило нестабільність на Близькому Сході впродовж 60 років. Існувало та існує постійне протистояння між Ізраїлем та Палестиною.

Офіційна позиція "Хізб ут-Тахрір" полягає у тому, що держава Ізраїль — незаконна. Для Німеччини це питання є червоною ганчіркою. Вони дуже негативно сприймають заперечення Голокосту, будь-яку пропаганду неприйняття дії Ізраїлю.

Переслідування кримських татар не пов'язане з "Хізб ут-Тахрір". Росія використовує це для виправдання. Мовляв, вони борються не з цілим народом, а з терористами.

На сьогодні міжнародна спільнота, на жаль, дуже дискредитувала себе. Не сподіваюсь на їхню допомогу. У нас уже був Будапештський меморандум, його розтоптали.

Зараз, якщо Росія щось наробить, поступово ініціюють санкції. Якби їх збільшили в кілька разів та ввели 2014-го, анексія б зупинилась. Але Америка та Європа не хотіла провокувати Кремль. Світ не вивчив урок вторгнення росіян в Грузію і зараз маємо ідентичний сценарій. Сьогоднішні міжнародні організації нагадують Лігу Націй у переддень Другої світової. Вони є майже бездіяльними. Трамп визнав за Ізраїлем Голанські висоти (територія між воюючими Палестиною та Ізраїлем, яку останній захопив під військової операції. - Gazeta.ua) Тепер Росія махає цією заявою, говорячи, що так само можна визнати й анексію Криму.

Міжнародна спільнота заражена хворобою корпоративних економічних інтересів. Яскравий приклад — "Північний потік-2" (Газопровід із Росії в Європу в обхід України. - Gazeta.ua). Німеччина хоче його побудувати, виходячи виключно зі своїх фінансових зацікавлень.

Америка уклала ядерну угоду з Іраном, потім вийшла з неї. Сварилась роками з КНДР, і за кілька тижнів Трамп помирився з нею. Така непослідовна політика не може бути ефективною. І українці, і кримські татари стомились від постійного висловлення стурбованості.

Але за останні 2 роки тиск на Росію трохи збільшився. Це пов'язано з тим, що зникла велика загроза вторгнення РФ вглиб на материкову частину України. Москва розуміє, що не може це зробити ні в ідейному, ні у військовому, ні в економічному сенсах. Через це міжнародна спільнота почала дозволяти собі рішучіші заходи для протидії Кремлю.

Спектр важелів впливу лишився ще дуже великий: можна відключити РФ від системи SWIFT (Міжнародна міжбанківська система передачі інформації та здійснення платежів. - Gazeta.ua), визнати державою, що підтримує тероризм тощо.

Крим перебуває під увагою міжнародних організацій, правозахисників. Апокаліптичний сценарій етнічних чисток чи депортації є малоймовірним. Росіяни сьогодні розуміють, що радикальні щодо кримських татар не зійдуть їм із рук. Тож репресії будуть одиничними.

Кремль думав, що достатньо буде звинуватити кілька десятків людей у співпраці з "Хізб ут-Тахрір" і усі кримські татари відмовляться від нашої організації, стануть покірними. Проте усі справи проти кримського народу консолідувались у правозахисну організацію "Кримську солідарність". І це дуже бісить росіян.

Протестний рух кримських татар проти Росії є ненасильницьким. Радикалізація може статися тільки у тому випадку, якщо РФ сама почне терористичні акти. Буде, наприклад, підривати мечеті та церкви і таким чином розгойдувати човен.

Але ініціативи Москви зараз стали більш приземленими. Вони розуміють, що бліц-кригу не вийшло. Перейшли в оборонну позицію.

РФ порушила багато договорів. Не хоче виконувати міжнародні постанови. Виходить із організацій, які їй не подобаються і тим самим душить себе. З урахуванням корупції та відсутності державної ідеології, ми можемо бути свідками зміни влади у Росії. Сподіваюсь, вона буде некривава. Адже якщо на такій великій території буде масштабна революція, сирійська мігрантська криза буде виглядати просто квіточками.

Після обшуків 27 березня Аксьонов (самопроголошений голова Криму Сергій Аксьонов. - Gazeta.ua) обмовився, сказавши "Кому не подобається російський Крим, той нехай виїжджає". Аксьонов сам молдавської крові і, відповідно, не є тим, хто може говорити, кому де жити. У Криму є спадкові українці та росіяни, які можуть так говорити, але не він. Особливо з урахуванням його злочинного минулого. Це показує позицію Кремля щодоо народу.

Для РФ кримські татари завжди були уособленням ісламського фактору. Вони не підкоряються. Москва хоче повної лояльності, яку кримські татари не зможуть дати ніколи. Тож весь народ є проблемою. Востаннє, коли Путін приїхав на півострів, до нього вийшов підставний представник кримських татар і сказав "дайте нам лопату, ми любимо працювати". Саме таких татар хоче бачити Росія.

Мовляв, на півострові все добре — будуються мечеті, дитячі садочки. Але тільки у нещодавній справі 27 березня заарештували 23 людини. Таким чином батьків позбавили 55 дітей. Навіщо нам садочки, якщо у сім'ї немає батька, годувальника. Тож ненависть росіян до усього кримськотатарського патологічна.

Протягом 20 років Київ віддавав владу в Криму на відкуп проросійським князькам. Побиття кримських татар на плато гори Ай-Петрі (2007-го озброєні бійці колишнього спецпідрозділу "Беркут" зносили кафе підприємців-кримських татар. -Gazeta.ua) було за часів президентства Ющенка.

До анексії Служба безпеки готувала свої підрозділи під формат кримськотатарського повстання з метою відділення півострова до Туреччини. Тож і за української влади стосунки були досить складними.

Але для усіх зрозуміло, що за Росії не буде жодного майбутнього для кримських татар. Коли була Україна, не було політичних в'язнів, зниклих безвісти.

В Україні зараз велика криза управління, політичної свідомості. Результати першого туру президентських виборів це наочно показують. Люди голосують не "за", а "проти". Після розпаду СРСР український народ ще не знайшов для себе остаточний шлях розвитку. Зараз схиляються у бік Європи. Але далеко не всі європейські цінності українці розділяють. Східна Україна дивиться більше у бік Росії, їм головне, щоб була робота та зарплата. Мають досі радянський менталітет.

У питанні кримськотатарської автономії є багато перешкод. Є багато невирішених питань у середовищі самої влади. Партії робляться під вибори, політики бігають від однієї фракції до іншої, продаються мандати і голоси. Відмовились від комунізму, але капіталізм та демократія поки ще не наступили.

Зараз кримські татари стали певним символом спротиву Росії. Але у найбільш сприятливу каденцію президента питання автономії не вирішили. Якщо Петро Порошенко залишиться при владі, можливо, буде прогрес. Із приходом Володимира Зеленського ця тема буде ще більше буксувати.