"Ми активно готуємося відновлювати наш Крим" – Таміла Ташева

Після перших вибухів в окупованому Криму, певна частина колонізаторів почала активно виїжджати, адже російський наратив про те, що "у Криму все тихо" був зруйнований. Втрачаючи "лояльний" прошарок населення, окупанти почали створювати ілюзію того, що вони нібито готові "захищати півострів".

Від Заозерного до Євпаторії вже вирили майже 8 кілометрів окопів, більшість пляжів "прикрашають" протитанкові бетонні споруди. Такі ж наразі відділяють Керченський півострів від Кримського. Наші громадяни часто діляться інформацією про пересування та накопичення військової техніки російських збройних сил в окупованому Криму.

Варто враховувати, що окупований півострів має певне "сакральне" значення як для Путіна, так і для Росії. Окупація Криму у 2014 році значно підвищила рейтенги Путіна, допомагаючи російській пропаганді вибудовувати міфи та наративи навколо українського півострова про нібито "велич" РФ. Недостатня реакція світу на події 2014 року дозволила Росії підкріпити наратив про те, що вона ніби як "повернула своє", що ніколи не було правдою.

Повномасштабне вторгнення сильно змінило ставлення міжнародної спільноти до Кримського півострова. І ми бачимо, як наші партнери підтримують територіальну цілісність нашої держави, розуміючи під цим також і повернення Криму.

Варто зауважити, Україна завжди казала, що РФ має покинути територію українського Криму мирним шляхом. Ми і зараз це пропонуємо: "Виведіть свої війська, тоді і поговоримо". Але якщо вони цього не зроблять, ми повертатимемо його військовим шляхом, як зараз деокуповуємо всі наші території. Це наше право.

Ми також турбуємося про безпеку наших громадян, тому Представництво напрацювало рекомендації цивільному населенню під час деокупації та можливих бойових дій. Вони опубліковані на наших інформаційних порталах. Ми радимо підготувати їжу та питну воду, приготувати українські документи, завчасно знайти найближче сховище. Для тих, хто проживає поряд із військовими об'єктами армії окупанта, за можливості варто переїхати на певний час подалі.

 

Окрім тих рухів спротиву, які діють доволі масштабно, як от Кримські бойові чайки, Жовта стрічка, Атеш, Кримські партизани – ми частіше й частіше бачимо одиночні протести. Абсолютно різноманітні, але дуже потужні.

Нещодавно з'явилося відео з дідусем, який на набережній у Ялті гучно співав "Як тебе не любити, Києве мій?" У той же час набережні Алушти розфарбовані у синьо-жовті кольори, а на одній із телевеж Феодосії замайорів прапор України. На автівки кримчани почали приклеювати стікер Кримського півострова у складі України. Дві сестри з Керчі у своїх соцмережах співали гімн України, а також збирали кошти на потреби ЗСУ. Тату-майстриня, яка набила собі татуювання з написом "Крим – це Україна".

Ми бачимо, що кримчани, які підтримують Україну, почали частіше писати про це у своїх соцмережах, більш вільно висловлювати свою думку. До того ж це робить не лише молодь, а й покоління наших дідусів та бабусь. Нещодавно літня жінка, яка проживає на території окупованого Криму та працює медсестрою, опублікувала у своєму Фейсбуці фото Путіна з підписом "щоб ти здох, п*дло". Інша жінка неодноразово висловлювала свою думку щодо війни серед колег, називаючи російських військових злочинцями, а також написала на одній зі стін свого міста "Слава Україні". Вчителька, яка переїхала у Крим ще до його окупації та почала там викладати, принципово відмовлялася співати гімн країни-терористки на ранкових лінійках і також багато разів відкрито критикувала армію РФ.

Паралельно з ростом спротиву, росте й кількість незаконних вироків. Лише за березень та половину квітня до окупаційних судів надійшло 42 провадження за статтею 20.3.3. По 35 з них вже винесли незаконні "постанови" та визначили суму штрафів для наших громадян. Всього за рік існування цієї незаконної статті завели справи щонайменше на 352 кримчан. Суми штрафів можна рахувати в мільйонах рублів.

Однак подібна інтенсифікація абсолютно абсурдних вироків свідчить про паніку, яку відчувають окупанти та колаборанти. Таким чином вони намагаються залякати мешканців окупованого півострова та "придушити" їхні проукраїнські рухи. Загарбники розуміють, що деокупація близько. Ще краще вони усвідомлюють, що місцеве населення зустрічатиме та підтримуватиме ЗСУ. І якраз це для них критично.

Щоб посилити контроль над населенням, окупаційні адміністрації Криму почали проводити роботи із встановлення камер фото- та відеофіксації. Наразі з відкритих джерел відомо про щонайменше 150 нових встановлених камер, більшу частину з них встановили вздовж залізниці. Пояснюють це "запобіганням диверсіям" на залізничних дорогах.

Окрім цього, з'являються повідомлення про посилення перевірок окупаційних паспортів та особистих телефонів мешканців окупованого Криму.

Крим не відділявся, щоб повертатися. Крим було окуповано, і він буде повернутий під контроль України. Стратегія, яка була розроблена в тому числі за участю Представництва та затверджена Указом Президента України Володимира Зеленського № 117/2021 – це важливий, рамковий документ, який говорить нам про виклики деокупації та майбутні напрямки роботи.

Звісно, після початку повномасштабного вторгнення, у Стратегію варто внести зміни, над якими зараз працює РНБО, відповідні державні органи і також Представництво.

Ми не маємо відповідної компетенції, щоб коментувати подібні заяви, тому з цим питанням краще звертатися до військових. Однак, скажімо, ми активно готуємося відновлювати наш Крим та реінтегрувати його.

Варто враховувати, що повернення Криму важливе не лише для півострова та України, а й для всього демократичного світу. Адже поки РФ панує у Азово-Чорноморському регіоні – це дестабілізує безпеку в усьому демократичному світі, провокує продовольчу кризу та забезпечує військові інтереси агресора, який за останні 30 років спровокував численні конфлікти та розв'язав криваві війни. Країна-терористка намагається знову використовувати їжу як зброю, блокуючи експорт українського зерна та розкрадаючи його. Саме з акваторій Азовського та Чорного морів летить більшість ворожих ракет по українських містах. Усі ці воєнні злочини — наслідок присутності Росії в Азово-Чорноморському регіоні. Деокупація Криму має стати метою всієї міжнародної спільноти, адже лише це забезпечить подальше мирне існування світу.

Загроза безконтрольності. Як, власне, і сам "пвк вагнер". Варто враховувати, що серед них зазвичай злочинці, які обміняли термін у в'язниці на війну. Вони майже не підпорядковуються так званому "головному командуванню". Тому можливі диверсії, провокації. Це загроза цивільному населенню Криму, не виключаю, що їх можуть використовувати для терору щодо нелояльного до РФ населення.

Відомо, що злочинна мобілізація окупантів у відсотковому співвідношенні спрямована першочергово на представників корінного кримськотатарського народу. В перші дні "так званої часткової мобілізації" у місцях їхнього компактного поселення роздали від 1500 до 2000 повісток.

Ключове: повістка – це не мобілізація. Більшість чоловіків кримських татар після початку злочинної мобілізації почала покидати окупований Крим. Це ще одна трагедія для народу – виїзд, фактично під тиском, зі своєї домівки. Ніхто не хоче воювати на боці росіян, тим паче кримські татари.

Точну цифру мобілізованих кримчан назвати важко, адже окупаційні адміністрації намагаються її приховувати. Однак наразі відомо, що вже поховано близько 347 військових російських збройних сил, 240 з них, ймовірно, мають громадянство України.

Цифри поховань набагато більші. Інформація, яку ми озвучили, з'являється у відкритих джерелах інформації. Всі поховання окупаційні адміністрації намагаються приховувати, в тому числі забороняючи родинам загиблих розповідати про справжні обставини.

Наприклад, інформація про загибель срочників на крейсері "Москва" з'явилася лише через півроку після потоплення. До того часу це намагалися приховувати, а військових з крейсеру лишали у статусі безвісті зниклих.

Наразі триває активна робота над розробкою механізму покарання за колабораційну діяльність, який би враховував тривалу окупацію Кримського півострова. В українському законодавстві вже є подібні норми, однак їх запровадили після повномасштабного вторгнення, тому їхні норми були більше розраховані на нові – поки що окуповані – території. Хоча формально ці зміни до законодавства стосуються і Криму.

Звісно, для ситуації з Кримом, цей механізм притягнення до відповідальності необхідно буде переглядати, адже він має надто широку рамку визначення "колабораціонізму". Але весь цей час на окупованому півострові тривало життя, і ми маємо це враховувати. Люди ставали жертвами насильницької паспортизації, продовжували вести свій бізнес чи навіть співпрацювати з окупаційними адміністраціями, займаючи посади на низових ланках. Чи мають вони нести відповідальність лише за те, що намагалися вижити та прокормити родину? Звісно, ні.

Якщо громадянин України не підтримував окупацію, не вчиняв правопорушень, не коїв злочинів проти людяності та інших найтяжчих злочинів згідно з міжнародним правом, не порушував права людини, не був причетним до воєнних злочинів та розповсюдження пропаганди, не займав управлінські посади в окупаційних адміністраціях, не працював у правових органах, суддівському корпусі і не зрадив присязі, як і більшість військових – він не має нести відповідальність. Ми завжди нагадуємо нашим людям про те, що не хочемо влаштовувати "полювання на відьом". Україна бореться не лише за територію, а й за своїх людей.

Чітко скажу одне – всі винні точно понесуть справедливе покарання згідно з законом.

Важко сказати, скільки часу це займе, адже реінтегрувати доведеться практично кожну сферу життя наших громадян. Скажімо хоча б про перегляд судових рішень, винесених окупаційними судами. Це близько 800 тисяч вироків та постанов. Практично кожен доведеться переглядати індивідуально.

Чи ті ж видворення незаконно перебуваючих в Криму російських колонізаторів та покарання за колабораційну діяльність. Кадрова політика, реінтеграція освіти та культури. Відновлення публічної влади, відновлення туристичного потенціалу українського півострова.

Скоріш за все, це справа років, особливо важко буде з тотальною пропагандою, робота з головами і ще окремо питання роботи на розвиток та економічне відновлення Криму, а також його екології. Це купа комплексних питань, над якими ми активно працюємо.

Давайте враховувати, що за час окупації на півострів незаконно заїхало від 500 до 800 тисяч громадян Росії. Звісно, певна частина виїде сама після звільнення півострова. Однак нам доведеться видворяти тих росіян, які лишаться, адже це перш за все безпекове питання.

Також варто дати чітке визначення тому, хто такий громадянин Росії. Це людина, яка народилася на території РФ, виросла та отримала там паспорт й іншу документацію. Пропаганда держави терористки намагається залякувати громадян України, які стали жертвами насильницької паспортизації, тим, що Українська держава "видворятиме" абсолютно всіх з півострова, адже ті мають окупаційний паспорт. Однак я ще раз наголошую – України ніколи не визнавала та не визнає окупаційні документи. Наші люди були і лишаються нашими громадянами.

Скажу, що в українському законодавстві вже є необхідний механізм – видворення, про яке я говорила раніше. Це не щось унікальне, адже подібний механізм є в багатьох державах, і він цілком логічний. Якщо ви заїжджаєте до іншої країни незаконним шляхом, порушуючи її закони – вас мають видворити.

Наразі візія така: всі громадяни Росії мають виїхати на територію своєї країни. Якщо вони захочуть повернутися в Україну, то мають звернутися до відповідних органів нашої держави, які надалі вирішуватимуть чи надавати їм дозвіл. Все це переглядатиметься індивідуально.

 

Для кадрового резерву наразі передбачена приблизна цифра майбутніх фахівців – близько 50 тисяч. За даними МВС для забезпечення виконання завдань, наприклад, ДПСУ необхідно додатково близько 5000, Нацполіції – близько 7200, ДСНС – близько 3000, Нацгвардії – 12,5 тисяч, ДМС — понад 300, органи прокуратури — близько 550 співробітників, Держбюро розслідувань – 300 співробітників.

Враховуючи, що робота відбуватиметься у звільненому Криму, який 9 років був під окупацією, майбутні фахівці повинні мати специфічну підготовку, яка враховуватиме особливості роботи в подібних умовах. Тут важливо згадати про додаткове навчання управлінців.

Для цієї цілі Представництво разом з партнерами уже готує відповідні онлайн-курси та освітні програми з підвищення кваліфікації для державних службовців і працівників органів місцевого самоврядування щодо роботи на деокупованій території Кримського півострова. Окрім цього, Представництво спільно із КНУ ім. Тараса Шевченка напрацювали магістерські програми "Постконфліктне врегулювання" та "Урядування на повоєнних територіях".

Місія програм – формування потужного кадрового потенціалу для розгортання управлінської діяльності на деокупованих територіях і подолання наслідків тимчасової окупації. Мета – формування у здобувачів освіти системних знань та практичних вмінь, акцентованих на специфічних процесах реінтеграції звільнених територій в єдиний правовий, інформаційний, соціально-економічний, культурний, освітній простір України.

Скажу так, контакти були всі ці роки. Наші громадяни підтримують комунікацію з материковою частиною України і дуже чекають на повернення. Багато інформації ми отримуємо саме від наших людей з окупованої території.

Яке може бути ставлення до окупантів, якщо вони катують, ув'язнюють, переслідують та викрадають людей виключно за їхню громадянську позицію, підтримку України чи віросповідання? Думаю, відповідь очевидна.

Є ті, хто підтримує РФ, вони точно не в більшості – це переважно старе покоління, яким хоч каміння з неба, аби росія. Але ті, хто підтримував Росію у 2014 році, вже давно розчарувались, бо обіцяного достатку немає.

Є ті, хто точно підтримує Україну, навіть ті, хто робить це публічно.

Є також пасивна більшість, яка просто змирилася з тим, що вона живе в умовах окупації і якось призвичаїлась. І є активна меншість, яка ходить на суди і на обшуки.

Ми не будемо повертати Крим у той стан, в якому він був до окупації. За цей час на підконтрольній частині України відбулося багато реформ. Наразі держава прямує до ЄС та НАТО, має нові можливості та стандарти. Нам важливо реінтегрувати український півострів саме в ті умови, які є наразі. Якісна освіта з можливістю продовжити її за кордоном, професійні перспективи, перспективи для розвитку свого бізнесу.

Йдеться про обмін спеціалістами у різних галузях, заснування спільних ініціатив. Ми хочемо, щоб студенти з материкової частини України були зацікавленні в отриманні вищої освіти в університетах Криму, і навпаки – щоб кримські студенти вступали до закладів у інших регіонах Української держави. Те саме стосується й бізнесів: потрібно, щоб вони взаємно відкривали філії, розпочинали спільні проєкти.

Напрацьована Стратегія економічного відновлення Криму після деокупації передбачає інвестиції в розвиток туризму: дорожню інфраструктуру та інтеграцію Криму в європейську мережу доріг, розвиток швидкісного залізничного сполучення тощо.

Планується реалізація нового бренду Crimea 365 – це відхід від ідеї суто "пляжного" відпочинку та просування в Криму цілорічного туристичного сезону. В рамках цього передбачено залучення інвесторів для розбудови готелів цілорічного циклу, відродження культових фестивалів на Кримському півострові, створення інституту гостинності та туризму та навчання майбутнього персоналу для сфери послуг.

Дуже багато потрібно буде наздогнати, однак ми готові до плідної роботи задля комфортного та якісного життя наших громадян.