"Борюсік, йдемо танцювати!" — кокетливо всміхається Любов Науменко, 71 рік, невисокому чоловікові в білому костюмі.
Жінка ходить на танцмайданчик міського клубу ветеранів війни й праці "Життєлюб", що в Гідропарку. Щотижня по середах і вихідних тут танцюють ті, кому за 60. Любов Науменко одягнена в білі футболку й широку спідницю. Білу сумочку кладе на лавку. Пара танцює вальс.
— Постійних партнерів все менше й менше. Чоловіки пішли якісь неякісні. Частина померла, у інших болять ноги, не ходять, — скаржиться вона "ГПУ" після танцю. Згадує, як свого часу ходила в клуби "Кому за 30".
— Тоді танцювали на паркеті. Тут умови для танців погані, підлога у плитці. Минулого літа порвала в Гідропарку п"ять пар взуття. Підошву зітру, чи каблук поламаю, — махає рукою.
На танцмайданчику майже сотня літніх людей.
Після пісні "Сердце, тебе не хочется покоя" на лавку сідає Олена Лісая, 83 роки. Худорлява жінка каже, що ходить сюди танцювати, відколи вийшла на пенсію — 23 роки. Доки танцює, чоловік сидить удома.
— Збираюся на танці біля дзеркала, а він піддьоргує. Каже: "Йди-йди в свій зоопарк. Бо там твою клєтку займуть". Тут найбільше танцюють жінки. А старі чоловіки хитрі: вибирають лише молодих, шістдесятирічних, — говорить Лісая. Жінка танцює до сьомої вечора, потім іде додому. У неї режим, після 20.00 не їсть.
До згорбленого й худого Михайла Слобідського, 80 років, підходить 60-річна чорнява жінка в довгій червоній спідниці. На кофтині декольте, спина оголена. Танцюють танго. Після нього чоловік шкутильгає до лавки.
— Окрім танго, не танцюю нічого. Нога болить, — каже Слобідський. Він живе на Нивках, звідти вже 30 років їздить до Гідропарку. За часів Радянського Союзу Михайло Слобідський грав тут в оркестрі на арфі. Тепер танцюють під магнітофон. Першу дружину поховав. Із другою познайомився в Гідропарку. Розійшовся з жінкою, але продовжує танцювати.
66-річна Людмила Ткаченко вісім років тому знайшла в "Життєлюбі" чоловіка. Разом прожили п"ять років, потім він помер. Жінка живе біля річпорту, у квартирі покійного.
— Зустрілися посеред танцплощадки. Заграв вальс, він запросив. Жили разом, я його розгодувала, важив 130 кілограмів. Зад отак відставить, танцює. Із нього вся площадка угорала, — згадує Людмила.
Поблизу півметрового паркана навколо майданчика зупиняється молода сім"я індусів — Нареш і Мадан Гаї. Поряд у візку сидить їх малий син Еллі. Спостерігають за парами, потім ідуть на сцену, мить танцюють вальс. Малюк плаче, батьки йдуть до візка.
— Дружина спитала, чи так само танцюватимемо, коли будемо старі. Пообіцяв, що так і буде, — каже російською Нареш Кумар Гай, 28 років. — Ми об"їздили Америку Австралію, Велику Британію, Німеччину. Але не бачили там, аби літні люди танцювали на очах у всіх.
4 
7644
Коментарі