Київська міні-цирульня розміщена у завжди людному підземному переході на бульварі Лепсе. Сказати, що площа перукарні невелика — ніби й нічого не сказати: 6 кв. м! У теперішніх квартирах навіть ванні кімнати більші. Проте тут клієнта обслуговують за всіма правилами.
Так, тіснувато, місце є лише для майстра й клієнта. Але за 8—12 грн тут охоче стрижуться пенсіонери, продавці з переходу, робітники.
Міні-перукарня на Лепсе має все необхідне: воду, перукарське приладдя, дзеркало, два стільці й обігрівач. Чого бракує — це традиційного вікна, через яке клієнт може роздивлятися вулицю.
— Ідея відкрити перукарню в переході виникла в мене якось спонтанно. Але знаєте, справа пішла! — розповідає про секрети бізнесу 50-річний господар міні-салону Михайло Ховрич. З ним ми можемо поговорити, поки в салоні немає клієнта. В кутку тихо бубонить невеличкий телевізор — єдине вікно в світ.
— Не знаю, що кажуть інші, а для мене цей салон наймиліший, — вважає перукар Віта Іваненко, 38 років. — Я вже звикла до цього переходу... Замість модної тепер в інших салонах гігантоманії ми відкрили перукарню без усяких там "наворотів".
А ось і клієнт. Іноземець Башар Фарук, 35 років, уже півроку постійно ходить сюди стригтися. Башар каже, що невдоволений роботою інших перукарень Києва. Навіть думає, що у місті мало справжніх майстрів цієї справи. А може, він просто економить на стрижці.
— У багатьох перукарів чи то немає хисту, чи то бажання гарно стригти, — каже він. — А тут усе просто, нічого зайвого. Як на мене, метраж не має значення. Я — задоволений.
Шість квадратних метрів — це той мінімум за стандартами санстанції, який має бути для обслуговування одного клієнта. Другого крісла в цій перукарні ставити не можна "по закону". Але хтозна, може, Михайло Ховрич з часом підшукає приміщення в іншому переході.
1 
7644
Коментарі