На Гончара не хочуть каплички

 

У суботу о третій ранку мешканці будинків на розі вулиць Гончара та Хмельницького прокинулися від реву будівельної техніки.

— Думала, війна почалася, — каже Віра Бабенко, 59 років, яка живе на Гончара, 74а. — Вийшла на балкон, а у сквері таке робиться! Три крани, "Ікарус", чоловік двісті понаїхало — будівельники, козаки!

До шостої ранку будівельники встановили залізний паркан довкола скверу з пам"ятником Зої Космодем"янської. Оточили весь сквер — 11 соток, але вхід не перекрили. Тут священик Андрій Миткалик, 33 роки, настоятель храму при лікарні N18, має намір звести капличку на честь князя Володимира.

Місцеві викликали міліцію, але це не спинило будівельників. Вони поїхали, встановивши паркан. Зараз біля нього чергує міліцейська машина. У сквері розбили намет активісти Форуму порятунку Києва — збирають підписи проти будівництва.

— Є вже понад дві тисячі. Воюємо через капличку Московського патріархату. 14 метрів у діаметрі й 16 — заввишки, — пояснює "ГПУ" Віра Бабенко.

13 липня голова Шевченківської райради Віктор Пилипишин звернувся до Київради, аби та відмінила рішення про передачу землі під храм. Жителі чекають сесії, сподіваються, що будівництво заборонять.

— Я не лікар, ставити діагноз не можу. Але якщо люди воюють проти будівництва церкви, то в них — проблема з головою! Або ними хтось керує, або в людей якісь внутрішні відхилення від суспільної думки! — зауважує "ГПУ" священик Андрій Миткалик.

Техніку, каже він, пригнали о четвертій ранку, "бо в той час нема заторів". За проект і землю парафія заплатила 230 тис. грн — усі гроші, які мала. Священик запевняє, що на початку літа сам розіслав мешканцям прилеглих будинків 100 листів. Вклав конверти зі зворотною адресою. Питав, чи кияни не проти каплички.

— Прийшло десять негативних листів, інші писали, що їм — байдуже. Я ж не будую шістнадцятиповерхівку! Це храм, що вмістить не більш як 50 людей. Жодного дерева не зріжу, пам"ятник Зої залишиться, — каже Андрій Миткалик.

×