За дві автобусні зупинки від станції метро Лівобережна у Києві 54-річна Олександра Шаповал створила міні-музей під відкритим небом, який водночас нагадує Пирогів, ботанічний сад і Долину казок. Жінка живе на вул. Луначарського, у 14-поверховому будинку N 3а. Бойлерну з її подачі розфарбували казковими героями. Біля неї стоїть український віз, а незабаром будуть іще солом"яні дід та баба, дівчина в національному вбранні.
— На зиму їх у комірку ховали, — каже господиня. — Зараз потепліло, винесемо всіх.
Жінка показує клумбу, де днями зацвітуть голландські тюльпани. На одній із грядок ось-ось розпуститься магнолія. Розповідає, що у дворі все почалося з клумби, на якій вона висадила мальви вісім років тому.
Віз двору дістався від покійного тестя пані Олександри — лісника на Сумщині. Коли чоловік помер, його кобилу продали, а віз невістка відвезла до Києва. Тоді й вирішили оформити двір у стилі музею в Пирогові.
— Віз уже хотіли купити власники сусідніх кафе, але я не продам, — зізнається.
У двору на Луначарського є своя адміністрація. Олександра Шаповал — неофіційний "управдом", її син Роман — художник-стиліст. 20-річний хлопець малював ескізи, за якими розписали смітники, проектував клумбу. Наталя Савчук підстригає кущі. Колишня вихователька дитсадка Анна Тоюнда відповідає за фінансові справи міні-музею.
— Без однодумців нічого б не було, — запевняє пані Олександра. — От сусіда В"ячеслав Репицький — він на цегельному заводі тут поруч черговим працює — золотих рук чоловік. Чи парканчик поставити, чи замок відремонтувати, скло вибите — все до нього. "Україночку" двору подарував колишній наш депутат, Олександр Тимофіїв. Наш ЖЕК, хоч і бідний, фарбою допомагає.
Колись у будинку N 3а поселили працівників, які обслуговували ЦК Компартії України. Олександра Шаповал працювала в його гуртожитку комендантом. Зараз багато колишніх жителів виїхало, але двір залишається дружнім.
— Як хтось купує квартиру в нас, ми обов"язково знайомимося. І люди відповідають на доброзичливість доброзичливістю, — ділиться господиня міні-музею.
Розповідає, що від охочих придбати квартиру у їхньому будинку немає відбою.
— Ми з подругою Людою сміємося, що треба брати із брокерів, які житлом торгують, по 10 доларів комісійних за те, що рекламу робимо.
Але продають житло у цьому будинку вкрай рідко, а в оренду не здають жодної квартири.
— Самим жити ніде, у всіх діти повиростали, — каже пані Олександра.
Свята Івана Купала, Трійцю та весілля сусіди проводять на подвір"ї. Виносять столи, обвішують вікна й балкони кульками, прикрашають старовинними рушниками. Жінки роблять вареники, накривають на стіл. Діти влаштовують костюмовані вистави. Дівчата плетуть вінки.
— Потерпаємо від собак, вони риються у землі й ламають рослини, — скаржиться 49-річна подруга Олександри Шаповал Людмила Лук"яненко. — У нашому під"їзді живуть три пси, вони привчені до порядку. А інших доводиться проганяти гілляками.
Ще одне лихо показового двору — дачники, які щовесни крадуть паростки дорогих рослин.
Шість років двір на Луначарського вигравав у районному конкурсі "Моє подвір"я". За перемогу щоразу давали тисячу гривень, на які жінки розбудовували свій міні-музей.
— А торік нам відмовили. Мовляв, ви й так найкращі, нехай інші переможуть, — зітхає жінка. — Буває, ляжу, такі фантазії в голові — як то можна його все зробити, — зізнається. — А потім смикаю себе — це ж не своя дача, а міський двір. А до нас навіть канадці приїжджали подивитись, молодята з усього району йдуть на Луначарського фотографуються.
За тиждень у дворі зацвіте слива, "управдом" запрошує киян подивитися. Каже, вона неймовірно пахне.
4 
7644
Коментарі