"Так далі не піде, я нічого не бачу через вас! Відійдіть на нижні сходи!" — кричав на початку зустрічі з киянами міський голова Леонід Черновецький, 54 роки.
Тільки-но мер вийшов у парадні двері міської адміністрації, біля яких він збирався провести прийом виборців, до нього ринулися й щільно обступили кілька сот осіб.
Охоронці намагалися нікого не підпустити до Черновецького, але люди, переважно пенсіонери, підходили ближче й ближче.
— Усе, я йду. У мене всього півтори години. Хочете зірвати зустріч? Або відійдіть на 10 метрів, або я з вами сьогодні говорити не буду. Я піду, — ставив ультиматум мер. — Що ви робите? Я молю, допоможіть мені навести лад, — казав мер, звертаючись невідомо до кого.
Поставили 100 стільців і пару ящиків води "Софія Київська"
Ситуації це не змінило, тому Черновецький разом із заступниками Олесем Довгим і Володимиром Головачем пішов гуляти Хрещатиком. Сказав, що повернеться, коли люди відійдуть на десять метрів від столу з мікрофоном.
На перший прийом до мера в суботу о 13.00 під стіни міськради зібралося близько двох тисяч киян. Їм поставили 100 стільців і пару ящиків води "Софія Київська". Ті, кому не вистачило стільців і води, чекали на мера біля головного входу. Там було найбільш гамірно й задушливо — припікало сонце. Кияни прикривали голови газетами Черновецького "Маю право" і папками з рекламою його виборчого блоку.
Поки мер прогулювався Хрещатиком, народ вислуховували його заступники. Люди оточили шефа управління земельних ресурсів Анатолія Муховикова, головного архітектора міста Василя Присяжнюка, помічника мера Івана Салія. Останній весь час повторював, що він відповідає за транспорт. У натовпі ходили молоденькі юристи, які радили всім писати заяви зі скаргами і обіцяли: всі звернення будуть терміново розглянуті.
— Що за ідіотизм! Жодної організації, людей зігнали, як бидло, — бідкалася старша жіночка, намагаючись вийти з натовпу. — Хіба так робиться?
— Треба було територію огородити, поставити паркан, — розмовляли між собою молоді люди, які тримались осторонь.
— Це стадо. Охорона треться коло нього, близько не підпускає, — зневірено каже 75-річний Володимир Павлович. — Раніше я звертався до Омельченка, він одразу поміг. А цей — не знаю. Тут точно нічого не вирішиш.
Черновецький нарахував три тисячі звернень
Погулявши Хрещатиком хвилин 15, мер повернувся до натовпу й годину слухав скарги. Люди кричали з місця, іноді було чути надривний плач. Говорили переважно про відсутність житла, про хворих дітей, родичів-інвалідів, брак грошей, незаконні звільнення з роботи. Були ошукані вкладники "Еліта-Центру", протестувальники проти будівництва церкви на Подолі. Дехто проривався до мікрофона, щоб мер їх краще почув.
— Я звертаюся від імені інваліда війни Титової, яку розстріляли разом із батьками-партизанами. Але їй вдалося вижити. Їй потрібна допомога... — дістався мікрофону якийсь дідусь.
— У якому районі її розстріляли? Ви зверталися в міліцію? Зараз до вас підійде заступник головного міліціонера Києва, віддайте йому заяву, — відповів мер.
Він просив усіх писати заяви та віддавати юристам. Під кінець зустрічі Черновецький нарахував три тисячі звернень. До наступного разу обіцяв усі розглянути. Потік емоційних скарг врешті втомив мера.
— Я так більше не можу. Дуже вам вдячний. Дуже приємно було вас бачити. Бажаю вам щастя. Але якщо залишуся тут ще на п"ять хвилин, то помру, — закінчив зустріч виснажений Черновецький і пішов у мерію.
Люди розходилися поволі. Біля бочки з квасом, яку поставили біля міськради, вишикувалася величезна черга. Її розігнали несподіваний грім і рясний дощ.
1 
7644
Коментарі