Вранці 18 січня у місті Бровари на Київщині зазнав аварії гвинтокрил із керівництвом міністерства внутрішніх справ на борту. Вертоліт упав неподалік житлових багатоповерхівок та дитячого садка, сильно пошкодивши будівлю останнього. Почалася пожежа.
Екіпаж та пасажири вертольоту загинули. Не стало міністра внутрішніх справ Дениса Монастирського, його першого заступника Євгена Єніна, держсекретаря Юрія Лубковича, заступниці керівника патронатної служби МВС Тетяни Шутяк, провідного інспектора з Департаменту комунікацій Миколи Анацького, підполковника поліції Михайла Павлушка, пілотів Олександра Василенка, Костянтина Коваленка та Івана Касьянова.
Ще п'ятеро людей загинуло на землі. Усього жертвами катастрофи стало 13 дорослих та одна дитина. Що саме стало причиною катастрофи – з'ясовуватиме спеціальна комісія, повідомив речник Повітряних сил ЗСУ Юрій Ігнат.
Багато мешканців Броварів стали свідками трагедії та бачили падіння вертольоту. Деякі ж містяни були переконані, що їх атакують ворожі дрони Shahеd та намагалися сховатися в укриттях. Утім, усі броварчани сходяться в одному – ранок середи став для них одним із наймоторошніших і найстрашніших за останні місяці.
Що відбувалося на місці події та як жителі Броварів оговтуються після жахливої авіакатастрофи, дізнавалася кореспондентка Gazeta.ua.
РОЗКРУТИЛО ДВА РАЗИ
Об 11:30 на вул. Симона Петлюри у Броварах доволі людно. Дерева та будівлі перевʼязані червоними стрічками, дороги перекрили правоохоронці й колони пожежних машин. Обличчя людей налякані, а голови підняті догори, де за багатоповерхівками видніється жовтий підйомний кран.
Трохи далі дворами натовп густішає. Місцеві жителі зібралися в групи й обговорюють між собою ранкові події. Садочок "Джерельце" розташований навпроти ліцею №10, їх розділяє охайна каштанова алея й залізний невисокий паркан.
– Боже, ясельної (приміщення дитячої групи. – Gazeta.ua) немає, їдальні немає, – каже, бідкаючись, темноволоса жінка у чорному балоновому пальті. Чорною хустиною витирає почервонілі від сліз очі. Гірко зітхає й проходить до двоповерхової цегляної будівлі – Я працювала в цьому садочку… Немає сил говорити.
За трохи поржавілою сіткою на асфальті перед лівим фасадом валяються потрощені шибки, пластикові рами та рештки меблів, що вилетіли від вибуху. Всередині пусто, вікна стали чорні від сажі, й тільки обвуглені жалюзі тріпочуться на вітрі. На підвіконні стоять зелені рослини, у кімнатах стоять деревʼяні меблі й різне приладдя.
Перед школою впритул до паркану підійшли очевидці. До стрічок один за одним несуть червоні гвоздики, троянди й іграшки, близько до "Джерельця" нікого не підпускають, бо рятувальники продовжують розбирати завали.
– Я лежала в квартирі – і треба ж було оце якраз до вікна підійти, – розповідає літня жінка у білому пухнастому береті. Стоїть з подругою під котельнею. – Я думала шахед прямо до нас летить, злякалась. Дочка кричить: "Ма, тікай!". А я не можу встать з кроваті – руки, ноги одібрало.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Розстріл Гіркіна і краш–тест для поліції: що говорив загиблий міністр Монастирський про війну, Україну та ЗСУ
Жінки живуть неподалік і прийшли на місце після того, як сталася трагедія.
– Кажуть дівчата, які на нього дивились, що він уже горящий падав, – додає співрозмовниця, імені не називає. – Він дуже низько йшов, – продовжує пані у береті. – Представте! Шо видно було на третьому поверсі. Там стадіончик такий є, і він хотів на нього видно вирулить.
– Він ішов якраз між оцим і тим домом, – покажує жінка в береті на багатоповерхівки позаду. – Я в том будинку живу і ото ж бачила крила. Думала ж шахед – воно "ву-ву-у". Сусідка казала, шо вроді як біля "Фори", вона отут в нас є далі. То вроді розкрутило його там два рази. Жалко людей канєшно, шо погибли, не вернеш уже.
ДИВНИЙ ШУМ
У ліцеї облаштували штаб допомоги постраждалим. У темному коридорі на підлозі виставили бутлі з питною водою, на партах розклали медикаменти й продукти. Сторонніх працівники школи не пускають всередину. Тільки кажуть, що у перші години після падіння літака сюди приходило багато постраждалих. У цей час на уроки якраз поспішали учні. Старшокласники кинулися допомагати в садочку й витягували людей просто з полумʼя.
Крики рятувальників гучно відлунюються від пустих потрощених стін садка. Із завалів дістали ще одного загиблого, кладуть на чорний цупкий пакет і виносять на майданчик. За всім спостерігає чоловік у синій брудній робі та резинових зелених чоботах. Про всі події розповідає комусь по телефону.
– Ми в школі працювали якраз. Чую гул десь в ту сторону, – згадує Василь Наумчук, на вигляд 60 років. – Бачу – летить вертольот і рєзко йде на падєніє. Я лічно не бачив, щоб він в повітрі горів. Метров десять над школою він летів. Ще й крєн він дав – сперші наліво, а потім направо йшов. Думав, може він манєврірує, виверне отето всьо. Знаю, що ж тут дом високий, аби не врізався.
У перші хвилини після падіння гвинтокрила Василь Іванович разом з колегами кинулись на порятунок людей. Пішли виносить дітей, зізнається.
Можуть взриви ще буть від вертольота
– Пішли на другий етаж, а там задимлено було у столовій. Начали думать, де дітки. Пішли в подвал, а вони там! І воспітатєлі начали дітей одівать, бистренько їх виносили, бо можуть взриви ще буть від вертольота. Ми ж не знали ще який був вертольот.
У той час чоловіки ще не знали, скільки постраждалих. Дітлахи в укритті сиділи роздягнені, швидко тікали, розмірковує чоловік.
– У садочку все завалено було, нельзя було знайти, бо туда впав вертольот, – додає Василь.
Дитсадок працює з 8:00. Майже одразу на місце приїхали рятувальники, медики й загородили місцевість. Вогонь швидко розповсюджувався навколо будівлі, у полумʼї батьки намагалися знайти своїх дітей.
– Мами поприбігали, почали кричать. А ми вже повиносили дітей до сусіднього дома. А потом ще пару взривов було, може, бо машини загорілися там рядом. Але у вертольота був дивний шум двигуна, не так, як він звичайно работає. Дуже він різкий був.
ХОЛОДНІ ТІЛА
Люди здригаються щоразу від звуку падіння бетонних плит, що з тріском летять на скло та обвалені перегородки будівлі. Стіни над входом у садочок – обгорілі й чорні від полумʼя. У повітрі стоїть їдкий запах гарева й солярки. На дитячому майданчику між гойдалок поблизу на випаленій траві під ковдрами лежать холодні тіла.
Броварчани з коробками у руках розносять гарячі напої та їжу, пригощають правоохоронців, рятувальників. "Ми розбіжалися – і я почув "бух"!", – розповідає хлопчик років 5 своїй бабусі й міцно тримає її за руку.
Троє школярок стоять біля стрічки і спостерігають, як місцеві кладуть квіти на землю біля хвіртки. Поряд лежать червоні залізні уламки гвинтокрила, що правоохоронці зібрали звідусіль – їх рознесло у різні боки.
– Мама виходить на балкон і каже: "Садік горить!" – каже 12-річна Олександра і не стримує сліз. – Імен не знаю, але з нашої школи дівчинка, навчалася в 7-А, то в неї тут мама загинула з сестричкою.
Під час авіакатастрофи у Броварах загинула Олена Пономаренко та її донька Мілана. Жінка працювала у дитсадку й разом з дитиною прийшла вранці в "Джерельце". Старша донька мала йти в школу на 8:30, на момент трагедії була вдома.
– Я бачив одного чоловіка. Він стояв отак, опустивши голову, чотири часа на одному місці стояв і плакав. 42 роки чоловіку, – додає перехожий, дослухаючись до розповіді, у чорній шапці й джисах з цигаркою у руках. – Вони завели дитину вранці в садочок, жінка його там була. Але вони зараз уже у Броварській лікарні.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Для мене це персональна трагедія" – Резніков розповів про дружбу з Монастирським і Єніним
Біля протилежного входу тротуари перекрила поліція. Будинки й квартири обходять працівники Служби безпеки України. Допитують очевидців, перевіряють у людей документи.
СНІДАНОК О 8:20
На лавці під підʼїздом після свідчень сидять жінки з папірцями у руках. Не можуть досі прийти до тями, живуть біля садочка і бачили все на власні очі.
– Бачила, як воно горіло, – каже місцева вчителька, імені не називає. – У нас написали в педагогічному колективі, що 12-річна дівчинка залишилась без мами і сестрички. У 8:20 вже снідали, кажуть, діти. Гени жінка там працює. Насипала їсти дітям, то її як кинуло до стіни – така хвиля була. Воно ж зверху впало і загорілося.
Жінка почула вибух і вийшла на балкон. З вікна побачила, що все довкола садочка у вогні – сусідні споруди, дерева, машини, трава.
Такі люди там летіли – диверсія і всьо
– Сразу почали їхать машини – пожежники, швидкі. І давай тушить пожар. Я не вірю, що це там у гелікоптері щось поламалось, – переводить тему розмови жінка й розмірковує про причини авіакатастрофи. – Такі люди там летіли – диверсія і всьо. Летіло все руководство, міністерство все. Сто процентів. Але ж пишуть, що гелікоптер вироблений у Франції і в ньому багато недоліків різних.
У Службі безпеки наразі розглядають кілька версій трагедії – порушення правил польоту, технічну несправність гелікоптера, а також умисні дії щодо його знищення.
– Так би оце міністерство посадили у несправний гелікоптер? Людям слава богу помогло, що сусідній будинок зупинив пропеллера, а так жертв могло бути набагато більше, – каже наостанок вчителька і заходить у свій підʼїзд, минаючи правоохоронців.
ЛЮДИ У КРОВІ
Біля Броварської районної лікарні парковки забиті автівками. Під входом в приймальню палять цигарки пацієнти, а до дверей на "швидких" підвозять травмованих.
Лікарі розповідають, що до медзакладу привезли 24 людини, серед них було 11 дітей. Восьмеро постраждалих перевели до опікового центру Києва. Діти та дорослі отримали від 30 до 45% опіків тіла.
– Було багато пацієнтів вранці. Зараз уже всі отримали необхідну допомогу, а четверо залишились у стаціонарі, – кажуть на рецепції медсестри.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Ремонтували у Румунії – що відомо про гелікоптер, який впав у Броварах
У приймальному відділенні напрочуд спокійно, так само й на території лікарні. Останніми сьогодні сюди привезуть загиблих, однак біля місцевого моргу за рогом немає людей, а ворота зачинені.
– Тут таке сьогодні робилося – люди в крові, всі бігають, кричать! – каже літня жінка й, спираючись на палицю швидко заходить у хлібний магазин.
1 
7644
Коментарі