23 жовтня 1958 року Нобелівський комітет присудив премію з літератури російському письменникові Борису Пастернаку "за значні досягнення у сучасній ліричній поезії, а також за продовження традицій великого російського епічного роману."
1958 року торішній нобелівський лауреат Альбер Камю висунув кандидатуру Пастернака для нагородження літературною Нобелівською премією, і Пастернак став другим російським письменником (після Буніна), якому була присуджена ця почесна нагорода.
Попри те, що премію було присуджено зусиллями офіційної радянської влади вона мала надовго запам'ятатися пов'язаною із романом "Доктор Живаго", антирадянська сутність якого постійно підкреслювалася. Для радянської пропаганди це стало лише приводом, щоб посилити цькування Пастернака.
У "Літератуній газеті" за 25 жовтня 1958 року Пастенак був названий Юдою: "Пастернак отримав "тридцять срібняків", для чого було використано Нобелівську премію. Його нагородили за те, що погодився виконувати роль наживки на іржавому гачку антирадянської пропаганди... Безславний кінець чекає воскреслого Юду, доктора Живаго, і його автора, долею якого буде народна зневага. "
Московська організація Спілки письменників СРСР вимагали вислати Пастернака з СРСР і позбавити його радянського громадянства. Серед літераторів, що вимагали вислання, були Сергій Смирнов, Лев Ошанін, Борис Слуцький, Сергій Баруздін, Борис Польовий.
Під цим тиском Пастернак був змушений відмовитися від нагороди. Премію отримав син поета Євген Пастернак через 29 років після його смерті.
Нагадаємо, протягом десяти років (з 1946 до 1955 року) Борис Пастернак працював над романом "Доктор Живаго". За оцінкою самого автора, роман є вершиною його творчості як прозаїка. У ньому показане життя російської інтелігенції на фоні драматичних події початку ХХ-го сторіччя, висвітлюються найсуттєвіші питання людського існування. У романі відбилося неоднозначне ставлення автора до жовтневого перевороту і наступних змін у житті країни.
5 
35413
Коментарі