Україна відзначає найбільше державне свято – День Незалежності. 24 серпня 1991-го Верховна Рада Української РСР абсолютною більшістю голосів прийняла Акт проголошення незалежності України.
У серпні 1991-го в СРСР відбулася спроба державного перевороту. Самопроголошений Державний комітет з надзвичайного стану намагався усунути від влади президента СРСР Михайла Горбачова. 18 серпня на дачі в Криму його заблокували і запропонували добровільно скласти із себе повноваження. Президент стрімко втрачав владу. Союзні органи влади були паралізовані. Виникли сприятливі обставини для здобуття незалежності союзними республіками з-під радянської окупації.
19 серпня Кабінет Міністрів УРСР прийняв ухвалу, яку підписав перший віце-прем'єр Костянтин Масик: "Про створення тимчасової комісії для запобігання надзвичайним ситуаціям". Її очолив державний міністр УРСР з питань оборони, національної безпеки та надзвичайних ситуації Євген Марчук.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Все кудись летить, наче в прірву - про що писали газети у серпні 1991-го
Суверенітет України опинився під реальною загрозою. З огляду на це, 24 серпня 1991-го в Києві розпочала роботу позачергова сесія ВР УРСР. З доповіддю про політичну ситуацію в країні виступив Голова ВР України Леонід Кравчук.
У доповідях депутатів висловлювалася єдина думка про необхідність вжити рішучих заходів щодо захисту суверенітету України. Було запропоновано визначити і створити всі структури суверенітету та механізм його практичної реалізації, надійну обороноздатну систему. Також прийняти закони про статус військ, розміщених на території України, вжити заходів щодо забезпечення економічного суверенітету.
Від імені Народної ради депутат Iгор Юхновський запропонував проголосити акт, у якому мали бути зафіксовані незалежний статус України, абсолютне верховенство її Конституції, законів та урядових постанов. Надвечір позачергова сесія ВР УРСР прийняла Акт незалежності України. Із 396 депутатів проти голосувало четверо.
Десидент Левко Лук'яненко наполягав на формулюванні "відновлення державності України". Інші - на "проголошенні незалежності".
На тому ж засіданні Верховна Рада оголосила про вихід з СРСР і створення власних збройних сил. На 1 грудня 1991-го призначили загальнонаціональний референдум щодо проголошення незалежності України.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Кому Україна має дякувати за Незалежність - 30 діячів
Перед референдумом Верховна Рада України через ЗМІ опублікувала звернення до народу:
"Акт проголошення незалежності України, це не витвір політиків, депутатів чи партій. Це об'єктивна потреба. Незалежність України – єдина можливість зупинити зубожіння нашого народу і створити гідні наших людей такі ж умови життя, праці і відпочинку, якими відзначаються передові країни світу. Незалежність України – це право і обов'язок збудувати правову демократичну цивілізовану державу, де основними цінностями будуть реальність прав і суверенітет особистості, гарантованість розвитку і гідності кожного громадянина, представника будь-якої національності, всебічна повага до кожної етнічної меншини, що живе на українській землі".
На питання "Чи підтверджуєте Ви Акт проголошення незалежності України?" 1 грудня позитивно відповіли 28 млн 804 тис. українців або 90,32% з тих, хто взяв участь у голосуванні.
4 вересня 1991-го національний синьо-жовтий прапор підняли над Верховною Радою України. 28 січня 1992-го Державний Прапор України затвердила Верховна Рада України. Це стяг із двох рівновеликих горизонтальних смуг синього і жовтого кольорів, із співвідношенням ширини до довжини 2:3. Державний Прапор як символ нашої країни є втіленням національної єдності, честі та гідності, традицій державотворення, історії та сьогодення.
5 грудня 1991-го у Верховній Раді відбулася інавгурація Леоніда Кравчука, який 4 дні перед тим переміг на виборах і став першим президентом України. Він набрав 61,5% голосів виборців.
Кравчук очолював країну всього 32 місяці. Найбільший в історії України шахтарський страйк 1993 року призвів до дочасних виборів президента. Він підписав Біловезьку угоду про ліквідацію СРСР та створення Співдружності незалежних держав (СНД).
Влітку 1994 року Леонід Кравчук програв вибори Леоніду Кучмі. Після кар'єри президента продовжував політичну діяльність, був депутатом Верховної Ради. У липні 2020 року Кравчука призначили головою української делегації в Тристоронній контактній групі щодо Донбасу. Він замінив на цій посаді Леоніда Кучму.
р".
2 
1
Коментарі