16 квітня 2000 року відбувся Всеукраїнський референдум з питань реформації системи державного управління. Став другим у новітній історії України, після референдуму з питання незалежності 1991-го

Ініціативу проведення референдуму просував президент Леонід Кучма. Нову модель організації влади пропонував ще у передвиборній програмі кандидата в президенти. Однак тоді було зазначено про "народну ініціативу", адже 7 грудня 1999 року відбулися збори громадян Житомира‚ які створили ініціативну групу з цього приводу.

Спершу на референдум планували винести шість питань, але два з них визнали неконституційними. Водночас гострій критиці піддавалися й інші.

Організацією референдуму займалася Центральна виборча комісія. Бюлетені отримали близько 29,7 млн громадян - 81,15% загальної кількості тих, хто мав право брати участь у голосуванні.

У першому питанні йшлося про доповнення статті 90-ї Конституції України новою частиною, яка б дозволяла президенту достроково припинити повноваження Верховної Ради, якщо та не могла протягом місяця сформувати парламентську більшість, або в разі незатвердження протягом трьох місяців державного бюджету. Це питання підтримали 85,9% громадян.

У другому питанні йшлося про обмеження депутатської недоторканності. Його підтримали 90,2% населення. У третьому – про зменшення загальної кількості народних депутатів з 450 до 300. А в четвертому - про необхідність формування двопалатного парламенту, одна із палат якого представляла б інтереси регіонів України. Їх підтримали 91,1 та 82,9% відповідно.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Польща та Канада зробили заяву щодо України

У відкинутих питаннях мали запитувати про прийняття Конституції України Всеукраїнським референдумом та про висловлювання недовіри Верховній Раді України ХІV (III) скликання.

Конституційний суд підтвердив законність та остаточність рішення, винесеного громадянами України на референдумі. Однак, попри фактичну підтримку, відповідні зміни до законодавства так і не внесли. Влада ігнорувала волевиявлення населення. Референдум же оцінювали як опосередкований, звичайне громадське опитування, а "народну ініціативу" намаганням олігархів з оточення Кучми зберегти владу і не допустити обрання на наступних президентських виборах Віктора Ющенка.

Венеційська комісія та інші організації підтвердили сумнівний характер референдуму через значні протиріччя і прогалини в українському законодавстві.

У наступні роки громадяни часто зверталися до суду з позовами щодо незаконної бездіяльності відповідних органів та вимогами зобов'язати їх вжити заходів щодо реалізації волі громадян. Але, наприклад, 2010 року Вищий адміністративний суд України залишив деякі позовні заяви без розгляду. Мотивував пропуском строку, встановленого законодавством для звернення. Такі рішення ухвалювали і в наступні роки.

×