У музеї історії Києва відкрилася виставка "Хроніка виборчої агітки в україні 20 століття". В експозиції представлені понад півсотні плакатів з колекції київського колекціонера Геннадія Кіркевича. Його колекція радянських плакатів налічує близько 3000 графічних аркушів. Колекцію плакатів почав збирати у 90-ті роки, коли відчув, що радянська епоха відходить у минуле. Багато з плакатів і листівок з цієї колекції є лише в одному примірнику.
Перші і найрідкісніші плакати датуються 10-ми роками 20 століття. Це вибори до Думи та Установчих зборів. У той час плакати були чорно-білими та двоколірними. Агітація забарвлювалася червоним кольором і доповнювалася сюжетами й елементами графіки. Поступово всю площу графічного аркуша починають займати зображення вождів.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Готов сосать до старых лет" - під Києвом діє унікальний музей плакату
До Першої Світової війни плакати використовувалися як комерційна реклама. З 1917 року плакат з рекламного перетворився на інструмент політичної агітації. У 1919 році з'явилися так звані "вікна росту": політичні плакати були на зразок послідовно розміщених сюжетів у вигляді коміксів.
У 20-х роках плакат практично замінив газету, адже він був доступний для широких мас населення і його зображення були зрозумілі кожному. А стислий енергійний текст-гасло спонукав до дії. Плакат за своєю суттю імперативний та афористичний. Парадокс радянського передвиборчого плаката полягає у його цілковитій декоративності та перенасиченості політичними жестами: ця агітація безадресна і закликає просто до неконкурентних та безальтернативних виборів. Тому вони сприймалися як чисте графічне мистецтво й декорація.
Найвідоміший радянський плакатист Віктор Денисов писав про плакатну графіку так: "Плакат не есть длинное чтиво, отнесись к зрителю бережно, учтиво. Взглянул зритель, и мыслью обьят, вот это и есть плакат".
3 
1
Коментарі
1