27 лютого 1963 року уряд Італії оголосив всесвітній конкурс на вирішення питання зі збереження Пізанської башти від падіння. Складність завдання полягала в тому, що потрібно не випрямити вежу, а стабілізувати її нинішній стан.

Будівництво дзвіниці кафедрального собору на площі Чудес розпочалось 9 серпня 1173 року. На той час Піза була одним з найбагатших міст Європи. Архітектор Бонанно Пізано звів перший поверх заввишки 11 метрів і помітив, що дзвіниця відхилилася від вертикалі на чотири сантиметри. Тонкий фундамент залили на м'якому ґрунті над старим руслом ріки, заповненим намулом і піском. Будівельні роботи призупинили на 95 років. 1278 року, після зведення 7-го поверху, будівництво знову було зупинене. Відхилення від вертикалі було більше метра. За роботу взявся архітектор Томазо ді Андреа. Він "завалив" вежу в бік, протилежний нахилу. Після цього поставив над вісьмома ярусами башти дзвіницю з бронзовим дзвоном. У 1370 році всі будівельні роботи були завершені. Пізанська вежа була оголошена архітектурним шедевром. Місто почало заробляти на приїжджих. Але вежа продовжувала нахилятися. 1934 року Беніто Муссоліні вирішив, що падаюча Пізанська вежа - невдалий символ Італії. Архітектори спробували вирівняти башту. У спеціальні отвори в фундаменті залили 200 тонн бетону. Це не врятувало ситуацію.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Маятник Фуко довів гіпотезу про обертання Землі

На конкурс із збереження Пізанської вежі надіслали з усього світу тисячі пропозицій. Деякі проекти були реалістичними, але спотворювали зовнішній вигляд історичного ансамблю. Наприклад, пропонували побудувати вежу-близнюка з ухилом в протилежний бік і з'єднати їх між собою. Були фантастичні: прив'язати до даху дзвіниці повітряну кулю. Італійський уряд приймав рішення аж до 1990 року. Схвалили спільний проект італійських архітекторів. Вони запропонували зміцнити конструкцію зсередини за допомогою тросів, противаг і заливання додаткових бетонних опор. На реалізацію проекту виділили $30 млн, а вежу закрили для відвідувань. Майстри-реставратори користувалися зубилами, щітками і навіть шприцами. Камені вручну очищали від пилу і реставрували. Робота велася ночами, щоб вдень туристи могли милуватися Пізанської вежею. Гроші від продажу квитків повністю йшли на оплату реконструкції. Крен вежі зменшили на півградуса і відхилення у верхній точці становить 4,5 метра.

×