"На Маковія в нашому кутку всєгда ставили стовпа, увитого усякою зеленню, — розповідає 62-річна Ніна Ярошенко із села Триліси Фастівського району на Київщині. — Його дівчата прикрашають татарським зіллям, що хлопці зранку наріжуть на річці. Колись ми крали квітки по садках, та й інші теж. Нині вже діток посилають культурно просити у хазяйок. Ну, щоб не ругалися, що з корінням повиривали".
14 серпня згадують сімох мучеників — братів Маккавеїв. Від них і пішла народна назва свята — Маковій. Звичай у ніч перед ним ставити увиту квітами і зеленню віху, що називається Маковієм, зберігся лише подекуди в Білоцерківському та Фастівському районах Київщини й Попільнянського Житомирщини. У кожному селі роблять його по-різному: від півметрового опудала, яке господарі встановлюють біля обійстя для своїх дітей, до десятиметрової щогли на вигоні за селом або на "перехресних дорогах". У селі Кожанка, поряд із Трилісами, ставлять заквітчаний хрест, а на нього вішають ікону, прикрашену рушниками.
— А в нас із городу хлопці приносять найбільшого гарбуза. Середину вичищають, вирізають очі, ніс і рот із здоровезними зубами, а всерьодку свічку ставлять, — ділиться 62-річна Любов Чередниченко. — У Трилісах ще років п'ять тому скрізь Маковея робили. А тепер тілько малі бавляться — невеличкі Маковійчики ставлять на кутках. Оно на Басівщині (назва кутка. — Gazeta.ua) з конопель і чорнобривців зробили. А великий оце тільки в нас на Городку (інший куток. — Gazeta.ua) залишився. То до нас із усього села збираються чоловік 30, а мо, й 50 молоді.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Четвертого серпня не пекли хліба й не варили їжі
— А ми, старіші, збоку столика поставимо і теж гуляємо, — додає Олександр Рибаков, 79 роки.
Його 75-річна дружина Людмила пригощає варениками з сливами і маком.
Мешканці не просто гуляють, вони оберігають свого Маковія аж до схід сонця від зазіхань односельців.
— Маковей — це святе. Це — як флаг для полку. Це ж хлопцям який сором перед дівками, що в них украли Маковея, це означає, що вони слабаки, — пояснює 43-річний Віктор Дзюбенко. — Було, хлопці з інших кутків приїжджали навіть на тракторах, щоб його звалити. Інколи мирно розходилися, а бувало й немирно. В нас не крали Маковея ніколи в жизні. А ми — крали. Раз принесли сюди сусідського на плечах і закопали. І стояло два.
Уквітчаний стовп — символ світового дерева — за язичницьких часів знаменував закінчення літа й завершення жнив.
— Через тиждень ми свого стовпа прикрашаємо вже грушами і яблуками, — продовжує Ніна Ярошенко. — Кожен хрукту позносе із свого садка, а хлопці позатикають аж до самого верху! І виносимо столика, і всі святкуємо Спаса. Вже як і Третій Спас пройде, одо 29 серпня, до того вже все посохне, знімають його і палять.
— Маковей — це якби й церковний празник, а в нас він нібито язичницький, — каже 32-річний Олександр Урінов, який приїхав із Києва до батьків у Триліси на свято Маковія.
На свято вранці до церкви несуть святити букети квітів, мед, воду й обжинковий вінок.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Хлібна діжа, яку в Чистий четвер до сповіді готували
— У букет берем квіточки всякі, й м'яту берем, і полин, і чебрець. Свячене зіллячко ставляють на покуті чи затикають за іконами. Мати моя повістувала, шо дуже добре в ньому діток купать, — переповідає Любов Чередниченко.
— Мак святять, бо од зглазу помагає, — додає її сусідка Марія П'ятка, 64 роки. — Коли свадьба — молодим у пазуху кидають, обсипають їх свяченим маком, щоб не зробив ніхто зла.
Освячений мак сипали в криницю, щоб під час посухи викликати дощ. Ним обсипали корову, "щоб відьма молока не доїла". Коло, висипане свяченим маком, захищало людину від упирів або "ходячих покійників", аби вони не могли заподіяти ніякої шкоди, доки не визбирають усе до зернини.
"На Спаса Мати Божа на тому світі діткам роздає яблука"
— Колись до Спаса старі люди яблук не їли, аж поки в церкві не посвятять, — розповідала 2003-го тоді 73-річна Ольга Дмитренко з села Биків Брусилівського району на Житомирщині. — Не можна їсти яблука й жінкам, у яких помирали діти. На Спаса Мати Божа на тому світі їх роздає діткам. А тим, у кого матерки їли до цього дня яблучка, не дає. Дітки плачуть, а Божа Мати втішає їх і каже, шо то твоя матка яблучко з'їла.
19 серпня відзначають Преображення Господнє на горі Фавор, де Ісус розмовляв із пророками Мойсеєм й Іллею. Цього дня святкують Другий, або Яблучний, Спас. Освячені в церкві яблука несуть на кладовища і залишають на могилах родичів. Вважається, що втретє після Великодня й Трійці душі померлих приходять на землю відвідати родичів.
— Треба, щоб на Спаса обов'язково дощик покрапав, — запевняла Ольга Дмитренко. — Колись стою на автобусній ожидалці, дощик такий чуть-чуть-чуть крапає, наче грибний. А старенький-старенький дідок і каже: "Оце, мої діти запам'ятайте, шо на той рік буде врожай всього, аби тільки убрали". І точно, наступного року був дуже гарний врожай.
На Спаса освячували останній вижатий на полі сніп і хлібину з борошна нового врожаю. В полі залишали невижатими кілька колосків "Спасові на бороду". Їх перев'язували червоною стрічкою, прикрашали квітами й калиною. Поряд клали хліб і дрібку солі як пожертву божеству рослинності.
Німецький монах Саксон Граматик у 12 ст. описав слов'янське язичницьке капище на острові Рюген у Балтійському морі. Після жнив посланці всіх слов'янських племен звозили туди до святилища паляниці хліба з борошна нового врожаю. Накладали з них велику гору. Верховний жрець ховався за неї і питав, чи видно його. Коли всі гукали, що не видно, виголошував заклинання, щоб і наступного року його не побачили за купою хлібів.
Шулики вимішували в макітрі
Від Маковія й до Успіння Пресвятої Богородиці — 14 і 28 серпня — триває піст — Спасівка. За легендою, колись Господь запровадив дев'ятитижневий Великодній піст. Люди почали скаржитися, що важко їм так довго утримуватися. Тож Господь змилостився й розділив пости на семитижневий Великодній і двотижневий Спасівський.
Зранку на Маковія не їли, аж поки не посвятять у церкві воду. Вона, вважається, захищає від різних хвороб. До свята обов'язково готували шулики: замішували пісного коржа на соді й випікали його в печі. Готовий корж ламали на шматки й вимішували в макітрі з перетертим маком і свіжовикачаним медом. Робили також пампушки та вареники. Додавали родзинки та фрукти.
Святковою стравою на Спаса були печені яблука. Верхівку з хвостиком відрізали, виймали середину з насінням, клали туди мед або цукор і запікали в печі. Готували пироги й струделі з яблучною начинкою. Їли їх із узваром або грушовником — киселем зі свіжих груш.
3 
1
Коментарі