У 1902 році Трансваальська республіка, нині ПАР, впала під натиском Сполученого Королівства Великобританії. Недовгі півстоліття існування завершилися кровопролитними боями за право володіння багатими родовища золота й алмазів. Видобуток руди перевищував всі знані доти межі.
В кінці 19 століття Трансвааль і Оранжеву Республіку по праву вважали найбагатшими країнами світу. Так, в 1901 році в "Московських відомостях" було опубліковано: "Римський Папа володіє найбільшим алмазом у світі, який, за дивним протиріччям, був йому піднесений таким суворим протестантом, як президент Трансваалю Крюгер".
У грудни 1895 року в Трансваальську Республіку був посланий загін англійців під командуванням Джеймсона. Загін належав британській гірничорудної компанії.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Країну праведників Шамбалу шукали в Туві
Привід до збройного конфлікту був просто смішний: Британія наполягала, що в бурські республіки ущемляються права підданих її Величності. Але невміле керівництво Джеймсона і непідготовленість загону зіграли свою згубну роль. Через кілька днів англійці потрапили в засідку і були змушені здатися на милість республіканської влади. Невдалий "Набіг Джеймсона" лише на час відстрочив чергове вторгнення в Трансвааль.
З 11 жовтня 1899 постійні сутички англійців і бурів призвели до виникнення серйозного збройного конфлікту. Президент Крюгер ясно розумів, що йому необхідно готуватися до війни, що він і зробив.
Однак тепер країну очікували величезні витрати. Крюгер збільшив золотодобування. Монетний двір невтомно карбував все нові і нові монети. Густав Преллер, один із службовців скарбниці Крюгера, згадував: "Злитки золота зважували, реєстрували і відправляли завідувачу монетним двором пану Перріну, який, разом з двома асистентами - німцями, розплавляв їх, очищував, прокочував і виготовляв монети. Потім гроші йшли в казначейство, звідки проводився їх розподіл у військові частини. Діяльність монетного двору дозволяла зберегти і примножити армію".
Видобуток золота і алмазів збільшувався, але бурські війська не могли похвалитися перемогами. Позиції, відвойовані завдяки чисельній перевазі бурів, звело нанівець невміле командування Крюгера і його доморощених генералів. А підкріплення, що прибуває з Британії, робило свою справу. Трансвааль зазнавав поразки за поразкою.
Війська республіки були змушені відступати, залишаючи англійцям вигідні позиції для маневрів. В кінці навесні 1899 року столиця здалася, а керівництво країни "пересіло на колеса" - державні установи розмістили в залізничних вагонах і відправили в невелике містечко Машадодорп. І тільки монетний двір продовжував свою роботу.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Черчилль не писав про свій порятунок в Англо-бурській війні
У щоденниках Густава Преллера є такий запис: "28 травня начальник департаменту гірничодобувної промисловості попросив мене виділити йому візок для деяких перевезень. Я погодився. Увечері о 11:00 я, прогулюючись містом, забрів на станцію, де, на свій подив, побачив урядовця, який керував навантаженням і відправкою залізницею золотих монет і злитків золота. Для цієї мети і використали візок. Золото вивозили з банків, а потім - в Машадодорп. Дорогоцінний метал зберігалося в місті в трьох місцях: у нідерландському банку, звідки пан де Брааль, керівник, уже почав вивозити його, на монетному дворі, а також у вогнетривкому підвалі Палацу юстиції. Спочатку ми спустошили сейфи Нідерландського банку, потім - монетного двору, і, нарешті, підвали Палацу юстиції. До того часу, як справу було зроблено, в Преторії не залишилося ні грама золота, що належало Трансваалю. Вартість же всього золота, разом з уже вивезеним, становила близько півтора мільйонів фунтів. В основному це були злитки золота високої проби, монети карбування монетного двору Преторії та золото не дуже чисте, яке ще не пройшло підготовку для карбування - воно коштувало на двадцять шилінгів за унцію дешевше, - і ще не відштамповані заготовки для монет".
Після закінчення війни редактор "Новин Преторії" Джеймс Грей, який проводив підрахунок золотих запасів Трансваалю, виявив, що на руках в уряду повинно було залишитися близько 150 000 фунтів стерлінгів. Хоча на той час сума була чималенькою, все ж вона не йшла у жодне порівняння з початковими півтора мільйонами, які перебували у віданні Республіки.
Про золото бурів на довгі роки забули, поки у середині 20 століття йоганнесбурзький суд засудив одного злочинця. Вже після суду адвокат злочинця божився, що страчений розплатився з ним - трансваальским золотом. Найбільш вражаючим є те, що монети виглядали так, немов довгий час пролежали в землі.?
2 
1
Коментарі