У Варшаві 26 липня 1887-го опублікований перший підручник міжнародної мови есперанто "Международный языкъ". Це штучна мова для міжнародного спілкування. Її придумав окуліст і поліглот Людовик Лазар Заменгоф із Польщі. Він працював над нею 10 років.
У Людвіга Заменгофа змалку розвинувся хист до мов. За життя добре оволодів вісьмома мовами, ще 12 вивчав. Виростаючи в багатомовному середовищі, він помітив, що більшість коренів слів — спільні. Перший пробний варіант міжнародної допоміжної мови під назвою Lingwe Uniwersala Людвіг Заменгоф створив у 18-річному віці. Закінчив Варшавський університет. Після практики в клініках Відня почав працювати лікарем-окулістом у Варшаві. У липні 1887 року там опублікував російською 40-сторінкову брошуру "Міжнародна мова. Передмова та повний підручник". Підписав її псевдонімом "Доктор Есперанто" — "той, що сподівається". Книга включала граматику і 912 коренів слів.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: 7 цікавих фактів про мову есперанто
За півроку Заменгоф отримав понад 10 тис. пропозицій і критичних зауважень від людей, що зацікавилися есперанто — так відразу охрестили нову мову. Мова есперанто стала швидко поширюватися в європейських країнах. 70% слів мають романські корені, біля 20% — германські, решта — слов"янські та штучно вигадані. Доктор став настільки популярним, що французький уряд нагородив його орденом Почесного легіону. Серед есперантистів виник культ Заменгофа — його називали "маестро".
Після Другої світової рух есперанто почав відроджуватися як на Заході, так і у країнах соціалізму. Ліга Націй, Міжнародний Поштовий Союз, Міжнародний Червоний Хрест та інші організації визнали есперанто за одну зі своїх офіційних мов.
Есперантисти живуть у всіх країнах світу і мають близько 100 міжнародних організацій: вчителів, вчених, медиків, радіоаматорів, йогів, колекціонерів, шахістів і багато інших.
2 
1
Коментарі
1