22 жовтня 1835-го застрелили лідера селянського повстання 48-річного Устима Кармалюка. Його срібним ґудзиком убив 18-річний шляхтич Федір Рудьковський. Тільки так можна було убити характерника - тобто чаклуна.
Він очолив повстанський рух селян проти російської адміністрації та дворянства. В 1830–1835-х повстання під проводом Кармелюка охопило усе Поділля та суміжні з ним райони Бессарабії, Волині та Київщини. У ньому брали участь близько 20 тис. селян. Здійснили більше 1000 нападів на поміщицькі маєтки.
Загін Устима діяв і як "соціальна швидка допомога" для селян Поділля, і як засіб з'ясовування стосунків між селянами-сусідами. За перші 10 років діяльності Кармалюка із 35 нападів 24 було скоєно на селянські господарства. До загону входило чимало поляків, росіян та євреїв. Були дворяни та шляхтичі. Завдяки налагодженим зв'язкам з місцевим криміналітетом і польськими та єврейськими крамарями Кармалюк залишався невловимим довгий час.
Про нього існує стільки легенд, про нього складали пісні, писали твори і знімають і досі фільми.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Кам'янець запрошує в святкову подорож
Уся ж правда про нього зберігається хіба що у стосах документів так званої Галузинецької комісії, яка працювала у 1833-1839-х. Тоді чиновники допитувати безпосередніх учасників і самовидців "війни Кармалюка". Опитали близько 20 тис. осіб. А загалом до різних форм відповідальності у "кармалюкових справах" за 1813-1839 роки було притягнуто 2,7 тис. осіб.
Насправді, згідно з церковним метричним записом, Кармалюка звали не Устимом, а Севастіяном. На початку християнської доби святого Севастіяна розстріляли з луків, припнувши до стовпа, сильні світу сього. Таке враження, що чиновники боялися назвати Кармалюка його правдивим іменем: у документах він проходив і як Августин, і як Устиян.
Те саме — з прізвищем. Кажуть, прямі нащадки Кармалюка після його смерті мусили змінити прізвище і стали писатися "Карманами". Насправді ж вони повернулися до родового прізвища. Дід Кармалюка був Карманом, батько — Карманюком. "Карман" — варіант слова "кишеня". Причому "карманом" називали не просто кишеню, а вишитий мішечок, що його жінки прив'язували до пояса задля всіляких дрібничок.
Жінки Кармелюка
"Кармалюк — гарний хлопець, де по світу ходить, не їдную дівчиноньку із розуму зводить. Не їдную дівчиноньку, не їдную вдову, щасливую, вродливую, та ще й чорноброву", — йдеться у народній пісні.
Вперше Устим Кармалюк одружився 1806-го. Йому було 19, нареченій Євдокії Ясишиній — 18. За 3 роки вона померла. Лишила на чоловіка сина Івана та доньку Настю. Ще через 2 роки взяв шлюб удруге — із Марією Щербань, на 3 роки молодшою. Мали 3 синів — Остапа, Івана і Тараса.
До 1812-го Кармалюк жив звичайним кріпацьким життям. Одного дня працював у полі й побачив, як коні понесли бричку пані Розалії, дружини поміщика Йосипа Пігловського. Кармалюк кинувся навперейми і врятував жінку. Та вирішила віддячити собою. Коли пан дізнався, віддав Устима у солдати. За іншою версією, того рекрутували за те, що вкрав шматок воску з церкви. Аби уникнути війська, вибив собі передні зуби. Лікарська комісія відправила Кармалюка додому. Та пан наполіг, і його таки забрали до армії.
З того часу починається грабіжницьке життя Кармалюка, арешти та втечі. Щоразу повертається додому. Шиє дітям чобітки. Навіть після смерті при ньому знайдуть торбинку з цвяхами для взуття. "Устим на степах вибрав собі місце для проживання, познайомився з тамтешніми жителями, бував у них за кума, придбав там корову для сім'ї та мав намір на зиму засіяти, і під осінь хотів усю родину забрати та звелів вівці продати", — якось розповідає жінка на суді.
1826-го у Кармалюка з'являється коханка Магдалена. Через її чоловіка шинкаря Василя Добровольського збуває награбований крам. Кажуть, що той не проти роману. Якось Устим і Магдалена сидять в одній в'язниці. Аби побачитися з жінкою, Устим виламує двері своєї камери.
Ще одна коханка — Марія Остапнюкова, так звана Рекрутка. Її піймали і пройшлися 5 разів по спині батогом — за те, що "жила у блуді зі злочинцем Кармалюком".
Його і спіймали під час засідки у хаті жінки, Оляни Процикової в с. Коричинці-Шляхові, яка під страхом того, що її відлучать від церкви, погодилася співпрацювати з поліцією.
Після всіх арештів, відсидок і втеч на Кармалюкові не було живого місця. Тільки на спині — сліди від 4 тис. ударів шпіцрутенами і 227 — батогами. Себто суцільний рубець. 1827-го ще й обличчя було спотворено 3 таврами "в.о.р.". Ще й без передніх зубів. Отже, можна говорити не так про вроду, як про чоловічу харизму Устима.
Одні нараховують 4 втечі Кармалюка з Сибіру, інші — 6. Залізниці тоді не було, автомобілів і поготів. Так що дорогами імперії Устим виходив десь із 15 тис. км. Утікав через розібраний дах Папської вежі у Кам'янці, переодягався поміщиком і генералом. Навіть брав участь в облавах на самого себе. Знав принаймні 3 мови, окрім рідної — польську, молдавську та єврейську.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Убивці Кармалюка цар подарував діамантовий перстень та звільнив від податків
Кармалюк відповідав і панській літературній моді "шляхетного розбійника", і козацькому стереотипові характерника. Звідсіля взялися й байки про Кармалюкову розрив-траву, що через неї розсипалися кайдани, і про намальований вугіллям на тюремній стіні човен, що спливав просто на воду з-за ґрат.
Убивцю Федора Рудьковського викликали до двору Миколи I та імператор особисто вручив Рудьковському діамантовий перстень і звільнив від податків як видатну особу. А пани у вітальнях "ганяли "Кармалюка" на більярдних столах — була тоді така гра.
Після смерті тіло Кармалюка кілька днів возили селами під охороною солдатів. У Летичеві його показали в'язням тюрми. Ховали за міським цвинтарем, без попа, хреста і труни. А в судових паперах з'явився запис: "Сим образом кончил жизнь свою славный злодеяниями Кармалюк, наказанный 3 раза шпицрутеном и 3 раза кнутом, столько же раз бежавший из каторжной работы, непокоивший многие годы здешнюю округу, имевший чрезвычайные и даже неимоверные почти связи, сделавшийся, сказать можно, водрузителем всего зла и сим ввергнувший многих простолюдинов в пагубу и в самое даже суеверное всеобщее о его силах и могуществе мнение".
Поховано Устима Кармалюка у місті Летичів Хмельницької області. Там зараз височіє 5-метровий пам'ятник народному меснику.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Народний месник Кармалюк мав на обличчі три тавра розпеченим залізом
3 
1
Коментарі