Кишенькове видання "Кобзаря" Тараса Шевченка видали у Женеві 10 березня 1878-го, на роковини смерті поета. Кошти зібрали та передали до Швейцарії члени київської Старої громади.
Підготували книжечку відомі емігранти, етнограф та антрополог Федір Вовк та публіцист Антін Ляхоцький. Містила 19 творів поета без цензури, серед яких: "Мені однаково", "Сон", "Кавказ" та "Заповіт". Права на видання творів поета київські громадівці купили в родини Шевченка на ім'я банкіра Всеволода Рубінштейна.
Наклад у 1 тис. примірників забезпечила женевська друкарня вченого Михайла Драгоманова. Видання мало мініатюрний формат - 85х55 мм. Він збігався з розмірами упаковки цигаркового паперу фірми Awadi, що давало змогу легко ховати книжку серед цигарок.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Я і жінці не говорив, кому дав гроші" - як Шевченко розгнівив свого спонсора
Тоді в Україні діяв Емський указ, що забороняв друкування українських книжок та ввезення їх із-за кордону. За його виконанням пильно стежили численні імперські комітети і цензори, що одразу внесли "Кобзар" до списків закордонних видань, заборонених в Російській імперії. Попри це, мініатюрний формат дав змогу провезти збірки в Україну нелегально. Уже наступного року женевський примірник уперше вилучили жандарми при обшуках громадівців в Одесі.
"Потроху збирається замучена Україна сповнити заповіт великого українця - розбити свої кайдани, - писали у передмові видання. - А поки що самодержавці лютують, як і лютували. Так оце, на чужині, на роковини Тарасові, вітаємо земляків наших оцією маленькою книжечкою, на яку спромоглися. Нехай розносяться думки Тарасові між людьми, хоч ховаючись по кишеньках, як мусили ховатися і за його життя під устилкою в чоботі".
Указ про заборону друку будь-яких книжок українською підписав російський імператор Олександр ІІ 30 травня 1876-го. За назвою німецького курортного містечка, де тоді відпочивав самодержець, указ назвали Емським.
Обмежив друк українською оригінальних, історичних і перекладних творів і навіть текстівок для нот. Заборонялося завозити українські книги й брошури, надруковані в Австро-Угорщині чи інших країнах. Також припинили ставити українські вистави і влаштовувати концерти. Настав час захалявних книжок і таємних гуртків.
Коментарі