Перший хрестовий похід завершився штурмом Єрусалима й знищенням арабського гарнізону. Облога міста армією французьких рицарів розпочалася 7 червня 1099 року й завершилася штурмом 15 липня. Після різанини в місті залишилося всього кілька мешканців.
Хрестовий похід рицарів зі всієї Європи розпочався за два роки до цього. Армія хрестоносців просувалася повільно, відволікаючись на штурми другорядних фортець. Генеральною репетицією нападу на Єрусалим став штурм Антіохії. Після затяжної облоги місто було взято й розграбовано. Частина воїнів вирішила не продовжувати похід і залишитися в здобутому місті. Ще частина повернулася додому. Марш у напрямі Єрусалима продовжила заледве половина хрестоносців – 20 тисяч простих воїнів і 1500 рицарів.
Надалі війська обходили міцні фортеці, не витрачаючи сил на їхній штурм. Дорогою до хрестоносців приєднувалися мароніти – християни з місцевого арабського населення. На початку червня нападники побачили Єрусалим. У благоговійному екстазі попадали на коліна. Захисник міста – емір ад Дауда запропонував хрестоносцям безперешкодне паломництво до святих місць невеликими неозброєними групами. Але християни прагли не цього. Вони горіли бажанням звільнити священне місто від сарацинів.
Перший штурм, що стався 13 червня, було відбито. Високі стіни Єрусалима не давали багато шансів загонам штурмовиків. До того ж пустинна місцевість навколо священного міста створювало більше клопотів нападникам аніж оборонцям. Розчаруванням для хрестоносців стала звістка про загибель генуезького флоту, що віз їм провіант. Після сутички із флотом єгипетського султану вціліло лише 6 кораблів генуезців. Однак доставлені ними інструменти дозволили зробити високу штурмову башту.
Бомбардування камінням стін теж не давало результату. Сарацини обклали стіни мішками з бавовною, яка пом'якшувала удари. Після кількох невдалих спроб Христове воїнство вдалося до молитов та Хресної ходи. Процесія із хрестами та хоругвами, що 9 днів ходила довкола міста немало потішила арабів. Вони насміхалися й уїдливо глузували. Захисників підбадьорювала звістка про допомогу від володаря Єгипту. Його військо вже рушило назустріч християнам.
14 липня розпочався вирішальний штурм. Цілий день і всю ніч хрестоносці марно намагалися взяти місто приступом. Наступного ранку багато хто був готовий відступитися. Однак військо отримало два добрих знаки: у вирішальний момент невідомий рицар, кинувся на штурм і повернув загони, що вже бігли від стін. Майже водночас камнеметальною машиною було вбито трьох чаклунок, які перед тим довго голосили на стіні. Знесилене військо знову кинулося на новий штурм. Швидко вдалося засипати рів. Лучники підпалили мішки з бавовною і захисники втекли від стін через пожежу. Арбалетники прострілювали тіла арабів наскрізь, чим сіяли паніку.
Першими в місто увірвалися рицарі Летольд і Енгельберт. Важкими мечами вони ламали арабські шаблі і розрубували шкіряні шоломи. Натиск був настільки сильним, що у місті почалася паніка. Хрестоносці увірвалися, знищуючи все на своєму шляху. Вони були розлючені насмішками, яким піддавалися протягом Хресної ходи. Трупами були забиті всі вулиці. Рицар Танкред Тарентійський виніс із храму Соломона все золото й коштовні каміння.
Його товариш Готфрід Бульонський замість титулу короля отримав звання захисника Гробу Господнього. Невдовзі він переміг єгиптян у битві біля Аскелону. Хрестоносці стверджували, що здобути перемогу їм допоміг хрест, на якому розіп'яли Ісуса. Після кількох днів грабежів і убивств в Єрусалимі його місцезнаходження показали декілька місцевих жителів, яким пощастило залишитися в живих.
3 
1
Коментарі