7 березня 1987 року 20-річний боксер Майк Тайсон переміг за очками у 12-раундовому двобої Джеймса Сміта. Він захистив титул чемпіона світу з боксу серед професіоналів-важковиків за версією World Boxing Council (WBC).Та став наймолодшим чемпіоном світу у суперважкій вазі.
Кар'єру Майк Тайсон почав 18 річним. Всього за рік провів 15 поєдинків, кожен з яких завершував нокаутом. 7 березня Майк Тайсон зустрівся з чемпіоном світу за версією WBA Джеймсом "Костолом" Смітом. Він програв Тайсону за очками з розгромним рахунком. Наступного року Тайсон переміг Тоні Такера і об'єднав пояси за версіями WBC, WBA, IBF, ставши наймолодшим абсолютним чемпіоном світу. Це рекорд, не побитий і досі. Крім того, він став першим суперважковаговиком, що став абсолютним чемпіоном.У 1988 році Тайсон переміг Ларрі Холмса, Тоні Таббса і став "спадковим чемпіоном". Цього ж року Тайсон звільнив свого тренера Кевіна Руні і розпустив свою команду після чого успіхи пішли на спад. Тайсон втратив свій титул 11 лютого 1990 року в 42-му бою проти Бастера Дугласа в Токіо.
В 1992 Тайсон був засуджений за згвалтування Дезері Вашингтон. Після ув'язнення через три роки він повернувся в професійний бокс. Тайсону вдалось повернути частину чемпіонських титулів. Але він втратив їх в листопаді 1996 року в бою з Евандером Холіфілдом. Наступного року йому ж програв матч-реванш завдяки дискваліфікації. Тоді, у відповідь, на удари Холіфілда головою, у третьому раунді Тайсон відкусив йому шматок вуха.
8 червня 2002 року Тайсон отримав шанс битися водночас за три пояси чемпіона світу (WBC, IBF, IBO). Британець Леннокс Льюїс послав Тайсона у 8 раунді в нокаут. 3 серпня 2003 року Майк Тайсон оголосив себе банкрутом та звернувся з судовим позовом на 100 млн. доларів проти свого промоутера Дона Кінга.
Тайсон закінчив боксерську кар`єру у 2005 році після двох поразок поспіль — Денні Вільямсу (нокаут) і Кевіну МакБрайдові (технічний нокаут). Він увійшов в історію боксу і завжди привертав до себе увагу армії уболівальників.
6 
1
Коментарі