18 листопада 1933 р . (80 років тому) набула чинності Постанова ЦККП(б)У про припиненням політики українізації .
На початку 20- х років , щоб зменшити напругу у республіках , а також загрозу з боку Польщі , ВКП(б) пішло на поступки національнім рухам , и запроваділо в країні політику "коренізації ". Сам термін "українізація" було запозичено з часів Української Центральної Ради . За часів УЦР терміном "українізація " позначали діяльність, спрямовану на забезпечення відновлення и розбудови національної державності, забезпечення соборності українських земель , вирішення гострих соціально -економічних проблем в інтересах корінного етносу (титульної нації) i всього населення України, а не тільки окремих его верств . Радянська влада використала запровадженний УЦР термін " українізація " , звузивши при цьому его зміст - наголошувалося на необхідності використовуват в органах державної влади національніх республік рідну мову, сприяти розвитку національної культури, висуваті представніків корінного населення у партійній и державний апарат .
Законодавче закріплення політики радянської українізації розпочалося від початку 1920- х рр . (постанови ВУЦВК УРСР " Про застосування в усіх установах української мови нарівні з великоросійською " від 21 лютого 1920 р . та "про введення української мови в школах и радянська установах " від 21 вересня 1920 р . ) , але тоді вона розглядалася лише як засіб комуністичної освіти трудящих .
Більш грунтовна правова основа Радянської українізації закладається у 1923 р . Вона пов'язували з рішеннями XII з'їзду РКП (б) з национального питання и здійснюється у напрямі забезпечення фактичної рівності між двома державними мовами - українською і російською, як діловодстві , так і в школах. Організаційно-правові питання ширшого вровадження української мови у школах та культурно - освітніх установах були окреслені у декреті Раднаркому республіки "Про заходи у справі українізації шкільно - виховних та культурно - освітніх установ" ( 27 липня 1923 р . ). А правовою основою посилення українізації державного апарату стала постанова ВУЦВК и Раднаркому УСРСР "Про заходи забезпечення рівноправності мов та про допомогу розвитку української мови " ( 1 серпня 1923 р . ) . Загальні положення "Про заходи забезпечення рівноправності мов ..."
1 . Мови всіх національностей , что є на территории України , проголошуються рівноправними .
2 . Кожному громадянинові будь -якої національності забезпечується можлівість в его зносинах з державними органами и у зносинах державних органів з ним користуватись рідною мовою .
3 . Відповідно до переважного числа населення , что говорить українською мовою , вібрато , як переважаючу для офіціальніх зносин , нас немає .
4 . Відповідно до політічного та культурного значення російської мови та ее пошіреності на Україні , вважаті за найпошіреніші на Україні обідві мови - українську та російську .
5 . Згідно з ЦІМ робітнічо - селянська влада звертатіметься до Всього населення України в цілому обома найпошіренішімі мовами - українською та Преса .
6 . У адміністративно - територіальних одиниць ( районах , округах , губерніях ) , а такоже и в містах з більшістю населення , что захи до національніх меншостей , органі власти корістуються мовою більшості населення , з додержанням, гарантій для решти національностей , что є в цьом районі.
Примітка 1 . Національна меншість творити більшість для даної адміністративно - теріторіальної одиниці ( чи міста ) в тому разі , коли вона перевіщує своим числом половину всього населення .
Примітка 2 . У тих місцевостях , де ні одна з національностей не має абсолютної більшості , органі власти корістуються переважно мовою відносної більшості населення цієї місцевості .
Українізацію держструктур и підприємств планувалося закінчити до 1 січня 1926 року . Головною роль у далі здійсненні українізації відігравав Народний комісаріат освіти (якому тоді підпорядковувалісь всі ділянки культури), очоленій до 1926 О. Шумського , а после его Усунення М.Скрипник . На 1931 рік в Україні зі всіх 88 театрів 66 було українських , 12 єврейськіх , 9 російських . На 1933 р . Було три великі російськомовні газети , українських журналів було 89 на всіх 118; книжкова продукція булу українізована на 83 %. VII конференція КП ( б) У заявила про політику українізації , что Українські ЦВК и Раднарком відразу ж оформили декретами . ЦК КП (б) У на тій годину МАВ у своєму складі 16% украинцев ( секретарі ЦК Е.Квірінґ и Д. Лебідь відверто виступали проти будь -яких поступок українській культурі ) . Усі робітники и службовці підприємств и установ були зобов'язані вивчити українську мову під загрозою звільнення з роботи.
Політика "українізації " зазнала протідії фактично від самого свого початку . Наприкінці 20- х Було ліквідовано низку літературних організацій , Українську Академію Наук . Остаточно була згорнута з призначеням на пост у січні 1933 П.Постішева секретарем ЦК КП ( б) У. Впродовж 1933-1934 рр . більшість діячів українізації були ліквідовані або заподіялі собі смерть (М. Хвильовий , М. Скрипник ), і відтоді почалася русифікація ( відміна правопису 1928 р., заборона буржуазно - націоналістічної літері ґ) , яка особливого прискорення набрала после Другої Світової Війни .
3 
1
Коментарі
16