18 травня 1965 року о 3.30 Сирії був публічно страчений резидент ізраїльської розвідки 41-річний Елі Коен. Легендарний шпигун займав військову посаду в уряді Сирії і був радником президента. Його діяльність виявили за півроку до страти завдяки новітньому радянському пеленгатору. У квартиру ввірвалося восьмеро людей в цивільному. Елі арештували прямо під час радіозв'язку, коли він передавав інформацію про секретні об'єкти.
Справжнє ім'я Елі Коена – Еліаху бен Шауль Коен. Народився 6 грудня 1924 році в Олександрії, що в Єгипті. Сюди в 1914 році із Сирії емігрували його батьки. Окрім нього, в сім'ї було ще семеро дітей. Батько мав невеликий бізнес, торгував краватками. Елі навчався в французькій і релігійній єврейській школі. В 1949 році батьки переїжджають в Ізраїль. Елі залишається в Єгипті, мотивуючи, що хоче продовжити навчання. Але з університету, де він навчався на електро-технічному факультеті, його виключають за сіоністську діяльність. В 1950 році Елі арештовують разом з двома ізраїльськими агентами. Але він сказав, що знав обох, як робітників і допомагав їм із житлом.
Через кілька років Елі Коен таємно відвідує Ізраїль. Він мріяв працювати в "Моссаді", ізраїльській політичній розвідці. Але його не затверджують через арешт в Єгипті. Вважали, що він уже "засвітився". Елі повертається в Єгипет і живе звичайним життям, працює бухгалтером. Влітку 1959 року одружується з Надією, репатріанткою з Багдаду. Але згодом на нього виходять представники військової розвідки генштабу армії Ізраїлю. Елі Коен на відмінно проходить підготовку розвідника, успішно демонструючи перевтілення. Йому дають завдання якомога швидше потрапити у вищі ешелони влади Сирії. Резидент прибуває в Буенос-Айрес і зав'язує дружбу із сирійськими бізнесменами і дипломатами. Представляється як мусульманин Камал Амін Тават. За легендою, він є багатим сирійським спадкоємцем і успішним підприємцем.
10 січня 1962 року завдяки новим дружнім зв'язкам із сирійцями Елі Коен перетинає кордон і зупиняється в Дамаску. Винаймає квартиру в центрі міста, поряд із генеральним штабом і палацом для гостей президента. Із своїх вікон йому видно, з яких країн і в якій кількості приїжджають військові. Друзі, серед яких є диктор радіо для емігрантів і військовий льотчик, допомагають пробитися в вище суспільство. Коен зав'язує знайомство із представниками уряду й армійською елітою.
В 1962 році в результаті військового перевороту до влади приходить його товариш Амін аль-Хафезу. Призначає Коена своїм радником з питань оборони, щодня обговорює теми особливої секретності. Завдяки їхній дружбі Коен успішно проникає в вищі військові й урядові сфери. Отримує дуже важливу й достовірну інформацію. Йому присвоюють звання полковника сил безпеки Сирії. Відтепер має доступ до будь-якої інформації.
Коен отримує інструкції від "Мосада" по радіо у вигляді арабських пісень і улюбленого роману "Робінзон Крузо". Для розшифрування використовує спеціальний код. З переносного радіоприймача оперативно сповіщає в центр про обороноздатність, стратегічні плани захоплення північних територій Ізраїлю, укріплення Сирії в військових точках, про бункери зі зброєю із СРСР. Наприклад, про 200 радянських танків в Ізраїлі знали вже через кілька годин після їхньої появи на території Сирії. Коен наскільки ввійшов в довіру до сирійців, що йому дозволяли фотографувати військові об'єкти. Мав доступ до карт розташувань артилерійських установок. Офіцери йому розповідали про величезні підземні склади з боєприпасами і іншим обладнанням, про розташування мінних полів. Коену вдалося розкрити плани Сирії про зневоднення Ізраїлю, змінивши напрям течії Іордану. Завдяки переданій інформації резидента Ізраїль переміг в 60-денній війні. Аще Елі Коен виявив місцезнаходження нацистського злочинця Радемахера, який переховувався в Дамаску. Він був помічником гестапівця Адольфа Эйхмана, який відповідав за масове знищення євреїв.
Про діяльність Елі Коена керівник "Моссаду" Меір Аміт казав, що він зміг тримати руку на пульсі Сирії.
"Інформація, яку передавав Елі, була переважно попереджувальною. Навіть по тривалості засідань генштабу, які він спостерігав із своїх вікон, можна було розуміти про наближення важливих подій. Найголовнішою задачею Коена було сповіщати про плани і напрямки, про які йшлося в директивах сирійського генштабу або настрої в сирійській державній та військовій верхівці."
В серпні 1964 року Елі Коен востаннє побував в Ізраїлі. Повернувшись в Сирію, він різко збільшив інтенсивність своєї розвідки. Частіше і більше передавав інформацію. В цей час сирійці посилили "полювання" за ворожими радіопередавачами.
18 січня 1965 року у квартиру Елі Коена ввірвалися восьмеро сирійських працівників служби безпеки. Елі якраз передавав чергову важливу інформацію в Ізраїль. Вилучили речові докази: портативний радіоприймач, фотознімки секретних об'єктів, вибухівку. Провал для Коена не був неочікуваним. У нього завжди в комірі сорочки була пігулка з отрутою. Але він не захотів цим скористатися. Елі відмовили від послуг адвоката. Зізнання вибивали жорстоким катуванням. Спочатку він переконував, що він мусульманин Камал Амін Тават. А згодом передумав. Пізніше на сповіді місцевому равіну зізнався, що не хотів померти під чужим іменем і мусульманином. У протоколі допиту записані його слова:
"Я є громадянином Ізраїлю, майор Елі Коен. Ось мій армійський номер. Я служу у розвідці і вимагаю, щоб мене судили у відповідності із Женевською конвенцією."
Більшість високопосадовців просили Коена не озвучувати, що вони були друзями. Навіть сам президент Сирії пропонував знайти компроміс, взамін на справедливий суд. Хоч про їхню дружбу знали дуже багато чиновників. Деякі журналісти жартували, ще б трохи і агент "Мосада" став би президентом. Ці слова дуже розлютили сирійського президента. Невдовзі Елі Коена почали жорстоко катувати. За деякими джерелами, через його тіло пропускали електричний струм і відривали нігті. Катів цьому "ремеслу" навчили нацисти-втікачі.
Ізраїльська військова розвідка шукала шляхи для порятунку свого резидента. Пропонувалося викрасти впливового сирійця й обміняти його на Коена, вийти на керівників урядів, посланців ООН або ж викупити. Зверталися за допомогою папи римського Павла VI, керівників урядів Франції, Бельгії і Канади. Мова йшла про залучення спецназу в спеціальній операції, але шанси на успіх були мізерні.
В лютому 1965 року суд Елі Коену виніс вирок про страту і призначив дату 18 травня 1965 року. За кілька годин до повішення в камеру зайшов місцевий 75-річний раввин. Від побаченого ледве не втратив свідомість. Вродливе обличчя Елі Коена було знівечене, на тілі засохлі сліди крові від катувань, ніби його пропустили через гігантську м'ясорубку. Раввин кілька хвилин плакав, із очей Елі теж текли сльози. В'язень передав своїй дружині і дітям лист, просив у них прощення. Переконував Надію, щоб не була одинокою, а вийшла вдруге заміж.
На центральну площу Дамаска, де відбувалися публічні страти, Елі Коена повезли вночі вантажівкою. Зійшлося досить чимало сирійців. Місце освічували потужні ліхтарі. Коен відмовився від допомоги катів піднятися на ешафот. Не захотів одягати і маску на очі. Перед стратою раввин прочитав йому молитву. Виконання вироку транслювали по сирійському телебаченню і зарубіжних телеканалах.
Тіло Елі Коена ще шість годин висіло на площі. Влада Сирії відмовила Ізраїлю в його передачі. Резидента поховали на ізраїльському кладовищі в Дамаску. Через п'ять років ізраїльські розвідники намагалися викрасти тіло Коена, щоб перепоховати його на батьківщині. Однак операція провалилася. Сирійці тіло перенесли в бункер, на 30-метрову глибину.
Елі Коену в Єрусалимі встановили меморіальний камінь, його ім'я внесено Міжнародний зал Слави розвідників в Вашингтоні. Історія ізраїльського розвідника послужила сценарієм для фільму "Неймовірний шпигун". Його було знято в 1987 році великобританським режисером Джимом Годдаром. Але більшість інформації про заслуги Елі Коена досі перебуває під грифом секретності.
3 
1
Коментарі