24 березня 1603 року на 70-у році життя померла Єлизавета I, королева Англії з 1558 року, дочка Генріха VIII і Анни Болейн, 5-й і останній монарх з династії Тюдорів, відома також як королева-діва. За сорок чотири роки її правління ("єлизаветинська епоха") абсолютизм досягнув найвищого розквіту, була продовжена Реформація, Англія стала одною з провідних держав Європи, суперницею католицької Іспанії в боротьбі за світове панування.
По смерті 42-річної Марії Тюдор в листопаді 1558 року до влади в Англії прийшла її сестра Єлизавета. Після коронації в 1558 році вона продовжила Реформацію, розпочату за правління свого батька Генріха VIII і брата Едуарда VI, відновила повноваження протестантської церкви і підтримала кальвіністів у Шотландії.
У зовнішній політиці Єлизавета виступила в союзі з іншими протестантськими монархами проти папи римського, котрий не визнав легітимність її влади, та католицької Іспанії, найсильнішої держави тогочасного світу. У 1588 році Англія розгромила іспанську Непереможну Армаду і вийшла переможницею в англо-іспанській війні. Це зробило її найпотужнішою морською державою. Цю славу примножили морські походи Френсіса Дрейка і Волтера Рейлі.
На момент смерті Єлизавети в 1603 році в Англії бурхливо розвивались мистецтво та науки. Країна вже була загальновизнаним світовим лідером в усіх сферах міждержавних стосунків, тому Єлизавета I увійшла в історію як одна з найвеличніших англійських монархів.
Після смерті Єлизавети англійський престол зайняв її внучатий племінник шотландський король Яків VI Стюарт, який під своєю владою об'єднав Англію і Шотландію.
3 
1
Коментарі