20-річний Сергій Рощин отримав серйозні травми кісток тазу і хребта при виконанні бойового завдання в зоні АТО. Він до цих пір фанатіє від військової служби, але хоче, щоб його майбутні діти ніколи не дізналися, що таке війна. На його лікування збирають 100 тисяч гривень. Родини у Сергія нема — він круглий сирота. Пише "Фокус".
У Сергія закритий перелом кісток таза: правою лобкової кістки, правої клубової кістки, крижів. Закрита хребетно-спинномозкова травма шийного відділу. Неускладнений компресійно-осколковий перелом шостого хребця. Закрита черепно-мозкова травма.
"Батьків не пам'ятаю, я - повний сирота. Народився в Антрациті, все дитинство провів у школі-інтернаті в Лутугино. Два роки відучився в Луганському військовому ліцеї. Потім вступав до Одеської академії сухопутних військ, але не вдалося. Пішов в армію на контрактну службу - треба ж було десь жити, чимось харчуватися. Так я потрапив у зону АТО, - каже солдат. -
Луганськ - хороше місто, гарне, доглянуте, але це було до війни.
Я не знаю, що зараз з хлопцями з мого дитбудинку, чи живі вони взагалі. Зазвичай з вихованців дитбудинку пробиваються одиниці. Решта спиваються, бомжують або в тюрму сідають.
До війни я мріяв твердо стати на ноги. Щоб діти, коли вони у мене будуть, не пізнали того, що я в цьому житті дізнався. Щоб у них була батьківська любов. Щоб ні в чому не мали потреби. Це моя головна мрія. Все інше неважливо.
Мені подобається бути військовим. Військові люди - це круто. Я фанатію від військ спеціального призначення, десант, розвідка.
Коли їхали на виконання бойового завдання, мене з "Уралу" викинуло на купи головою вниз. Ще й переїхали. Весь бік обдерло мені. В Харківський госпіталь привезли всього перемотаного, перегіпсованного, що не доторкнешся.
На наступний день до мене в палату прийшла Настя (волонтер, студентка Харківського медичного інституту. - Фокус). Зараз вона говорить, що я їй відразу сподобався. Але познайомитися боялася, думала, я на неї навіть не подивлюся. І вона мені відразу сподобалася, але, думаю, я лежачий, що мені світить. Тут пацани такі бігають, а я що? Коли вона мене на УЗД везла, я дуже сильно вдарився, закричав на всю лікарню. Вона вибачилася. А потім почала ходити саме до мене, за руку брати. З реанімації забирала, коли я ще під наркозом був, цього не пам'ятаю, але вона розповідає, що я тоді взяв її за руку і сказав, щоб не відпускала ніколи. А коли мене перевели в Київ, на наступний день вона приїхала до мене.
Війна міняє людей. Мирне життя так не згуртовує. Це єдине, що хорошого робить війна.
На війні хлопці розуміють, що від кожного залежить життя іншого. Сьогодні, можливо, доведеться тобі прикрити, а завтра - прикриють тебе".
Сергію на лікування і реабілітацію необхідно зібрати 100 тисяч гривень.
Банківський рахунок, на який ви можете перерахувати гроші, щоб допомогти:
Приватбанк
5168 7572 3928 6695 (Рощин Сергій Анатолійович).
3 
1262
Коментарі