Водянку мозку оперують з нейроендоскопом

 

Вроджену гідроцефалію — водянку головного мозку — мають від п"яти до п"ятнадцяти новонароджених з тисячі українських малюків. У дорослих недуга зустрічається рідше — внаслідок травм, пухлин чи неврозів.

— Гідроцефалія — це порушення відтоку спинномозкової рідини (ліквору) у головному мозку, — пояснює Ігор Курилець, 47 років, директор Міжнародного центру нейрохірургії. — Із шлуночків рідина потрапляє на поверхню головного мозку і всмоктується у кров. Якщо її виробляється забагато чи канали відтоку забиті, підвищується внутрішньо-черепний тиск, а згодом виникає патологія — гідроцефалія.

У дітей дуже швидко збільшується голова, вени на голові, зникає апетит, буває блювота. У дорослих проявляється нестерпним головним болем, нудотою, погіршенням зору, працездатності, порушенням координації рухів і сонливістю.

— Рідина накопичується і тисне на мозок, виникає набряк або крововилив, — каже нейрохірург. — Якщо вчасно не поставити діагноз та не прооперувати, людина впаде у кому і може померти.

Хвороба проявляється нестерпним головним болем, нудотою та погіршенням зору

На ранній стадії з недугою борються медикаментами. Але якщо водянка швидко прогресує, потрібна операція. Донедавна єдиним методом боротьби з хворобою було введення шунтів — системи з тоненьких силіконових трубок-катетерів та клапана. Так підтримують оптимальний тиск у голові та не дають ліквору текти у зворотній бік. По катетеру рідина виводиться у серце чи шлунок. Лікарі кажуть, ця речовина безпечна, бо природна для організму.

— Мінус методу — міліметрові трубки. Вони надтонкі, тому легко гнуться й забиваються. А за п"ять років система виходить з ладу, її доводиться міняти.

Два роки тому кияни освоїли новий метод оперування водянки — нейроендоскопію. Він широко відомий на Заході, але на пострадянському просторі не застосовується через дорожнечу обладнання.

— Нам пощастило, дві третини вартості пристрою оплатили наші англійські друзі, — розповідає Ігор Петрович. — Вони допомогли підібрати найкращі складові нейроендоскопа. Частинами його замовляли у трьох різних фірм.

На відміну від шунтування, яке триває годину, операція займає всього 10 хвилин. У канали мозку заходять спеціальним пристроєм — нейроендоскопом, що містить міні-камеру. Зображення передається на екран і лікарі бачать, куди треба вести інструменти. Щоб відновити відтік рідини, треба пробити дірочку в плівці між третім шлуночком та цистернами головного мозку. Аби пророблений отвір не заріс, вставляють катетер.

— Ліквор витікатиме до зовнішньо-мозкової рідини і людина врятована, — пояснює Курилець. — Більше не треба повторних операцій чи замін деталей.

Хірург каже, що вже не уявляє, як можна оперувати без нейроендоскопа. Адже він застосовується і при гідроцефалії, і при крововиливах та пухлинах мозку.

— Це справжня "палочка-виручалочка". Завдяки нейроендоскопу ми можемо не допустити коматозного стану.

Однак таку операцію можна робити лише половині хворим на водянку. Іноді через тонкі канали головного мозку нейроендоскоп не проходить. Не врятує він і при патологіях третього шлуночка.

Міжнародний центр нейрохірургії

розташований на другому поверсі шпиталю СБУ:

м. Київ, вул. Липська, 11. Тел.: (044) 592 68 78.

Метод придумали у минулому столітті

Принцип нейроендоскопії винайшов американський нейрохірург Денді у 1922 році. Але зроблена ним операція була невдалою, бо не було потрібного пристрою. Замість ендоскопа він використав цитоскоп (застосовується у гінекології. — "ГПУ").
Метод відродився на початку 90-х, коли сконструювали перші нейроендоскопи. В Україні таких пристроїв три: у Центральному військовому шпиталі, Міжнародному центрі нейрохірургії та Інституті нейрохірургії ім. Ромоданова АМНУ. Операції з видалення водянки з допомогою нейроендоскопа роблять лише у центрі нейрохірургії.

×