Три відсотки людей страждають на панічні розлади та неврози. Учені помітили, що до таких хвороб схильні худорляві, невисокі люди 25–45 років. Лікарі відзначають: більшість хворих — жінки.
— Паніка — це недуга нервової системи, — розповідає Олександр Осадчий, 30 років, завідувач реабілітаційного відділення Київського міського психоневрологічного диспансеру N5. — Вона виникає через стрес і вегето-судинну дистонію (звуження судин, яке проявляється поколюванням у долонях, печією, холодним потом, оманливим запамороченням. — ГПУ).
Осадчий каже, що більш схильні до паніки астеніки — невисокі, худорляві, емоційні люди. Їхня вегетативна нервова система більш рухома, ніж у звичайних людей. Це слабке місце вражає стрес.
— У мене лікується жінка, яка нездужає 13 років, — розповідає психотерапевт. — Спочатку вона боялася заходити до магазину, їздити у транспорті, потім перестала виходити з квартири.
43-річна Олена — пацієнтка Осадчого — вперше відчула паніку в магазині. Був кінець робочого дня, велика черга, задуха і шум. Олена почувалася зле. Але вирішила достояти. Мовляв, не кидати ж чергу.
Перестала виходити з квартири
— Після першого кризу люди намагаються пояснити, що трапилося: погода, не поїв, душно було. Коли це повторюється вдома, задумуються — чи все гаразд зі здоров"ям. Після третього разу йдуть до лікарів.
Від першого нападу до візиту в поліклініку минає щонайменше місяць. А іноді й півроку. За цей час паніка наростає, додається страх за власне життя. Хворий починає підсвідомо уникати людних місць.
— Напади бувають раз у два-три дні, а то й щодня, — розповідає Олександр Віталійович. — Криза настає раптово, триває кілька хвилин. Після цього людина відчуває слабкість, має погане самопочуття, біль. Симптоми можуть не минати годинами.
Чим довше пацієнт затягує з лікуванням, тим важче повернути людину до нормального життя.
— Олені знадобилося кілька років, аби позбутися паніки, навчитися не думати про погане, виходячи з дому, — каже психотерапевт. — Зазвичай хворі одужують протягом року.
— Головне в лікуванні — блокувати криз. Ми комбінуємо медикаменти: антидепресанти, транквілізатори, вегето-стабілізатори та ноотропи. Останні поліпшують життєдіяльність нервових клітин, підживлюють їх.
Таке блокування позбавляє негативних відчуттів після нападу. Людина розуміє, що страх і тривоги можна подолати. За чотири тижні фізіологічні відчуття (біль, судоми, запаморочення) минають. Але психологічну терапію доведеться проходити ще 11 місяців.
Серцево-судинна система — оманливе запаморочення, холодний піт, гарячка, свербіж, ватні ноги, слабкість
Дихальна — задишка, комок у горлі, брак повітря
Шлунково-кишкова — неприємні відчуття в шлунку чи сонячному сплетінні, спазми, пронос
Сечо-статева — часті позиви в туалет
Усе це супроводжується непереборною панікою.
Недугу плутають з вадами серця
Психотерапевти бідкаються, що хворі приходять до них пізно: коли ні інфекціоніст, ні кардіолог не змогли визначити причину хвороби.
— Симптоми паніки схожі на кардіологічні недуги: серце вискакує з грудей, виникає задишка, раптовий біль, — пояснює Олександр Осадчий. — Через такі скарги лікар підозрює порушення ритму чи ураження серця. Радить додатково обстежитися.
А пацієнт сам собі ставить діагноз — хворе серце. Насправді воно працює нормально, але людина надумує собі хворобу.
— Із такими симптомами люди також ідуть лікувати нирки чи інфекційні хвороби. Коли жодне лікування не допомагає, всі можливі аналізи оплатили — звертаються до психотерапевтів, — зітхає Осадчий. — Ми — як остання інстанція. А мали б бути першою.
3 
1
Коментарі