У 17-річному віці Святослав Гордієнко, 24 роки, із села Сазонівка Оржицького району Полтавщини захворів на розсіяний склероз — гостре захворювання центральної нервової системи. Останні 3,5 року хлопець не бачив і був прикутий до ліжка.
— Слава народився абсолютно здоровою дитиною, закінчив дев"ять класів і поступив до Хорольського аграрного коледжу. Тоді в нього різко погіршився зір, порушилася координація рухів, почав скаржитися на невдачі у навчанні, — каже мама Валентина Гордієнко, 45 років. — Спершу я думала, що він симулює, бо не хоче вчитися.
Після першого року навчання загинув дядько хлопця. На похороні Святослав повністю втратив зір.
— Коли ми дізналися, що хвороба швидко прогресує і не лікується, охопив жах, — згадує Гордієнко. — Перший рік ми по бабках їздили — куди тільки не возили, але змін не було. Лікування покращували стан ненадовго. А Слава вже перестав ходити, в нього трусилися руки, дуже схуд, не міг себе обслуговувати. у газеті прочитали статтю про чоловіка, якому вводили стовбурові клітини для відновлення нервових волокон.
Жінка зателефонувала в Київський інститут нейрохірургії ім. А. Ромоданова до професора Миколи Сапона.
— Він нам не відмовив, поїхали в Київ. Славу батько по місту на плечах з трамвая в трамвай переносив, — продовжує. — Процедури коштували 5 тисяч гривень, у нас не було таких грошей. Допомагали люди з нашого села і сусідньої Чевельчі.
2003-го хлопцеві зробили операцію на хребті — в спинномозковий канал вживили пап-систему, через катетер під шкірою ввели стовбурові клітини. За тиждень йому покращало. Удруге процедуру повторили через півроку. Третє введення мало бути ще через півроку, але його не робили, бо Гордієнкові покращало. Тепер він ходить і бачить. Сильний головний біль у нього залишився.
Люди починали ходити ще в клініці
У Інституті нейрохірургії кажуть, що захворювання тяжке і швидко прогресує.
— Поступово, місяць за місяцем, рік за роком наростають порушення, — пояснює Віталій Іванович, 61 рік, заступник директора інституту з наукової роботи. — Спочатку молода людина раптово сліпне, потім проявляються рухові порушення, і врешті — координаторні. Це характерно для розсіяного склерозу. Люди спочатку сідають у візки, а потім лежать і не піднімаються.
Процедури лише полегшують перебіг недуги.
— Нашу методику — лікування стовбуровими клітинами, розробили у 2001 році, — розповідає. — Три роки досліджували її на щурах. Коли позитивні результати підтвердилися, вчена рада інституту дала дозвіл на апробацію на волонтерах. Вона тривала ще 3 роки.
Добровольцями були і чоловіки, і жінки. З"ясувалося, що стовбурові клітини допомагають не усім.
— Це мають бути молоді чоловіки з початковою і прогресуючою формою розсіяного склерозу. Такі люди піднімалися, починали ходити ще в нас у клініці. Були такі, що кілька років лежали, а тут ходили по сходах. Не можна сказати, що хворі повністю здорові. Але вони можуть самі себе обслуговувати, це вже значний плюс.
Жінкам стовбурові клітини не допомогли. Лікар каже, у них недуга протікає інакше. Погіршення чергуються з покращеннями.
3 
1
Коментарі
4