— Після смерті батька мама три роки була в депресії. Стала дивакуватою. Й-но зварю борщ, погодую дитину, а вже за півдня баняк — порожній. Потім знаходжу страву в мами під ліжком. Після обіду приходжу з роботи, а вона спати лягає на ніч. Встає опівночі й до ранку ходить по хаті, — розказує 40-річна Марія Василечко зі Львова.
Батько Марії помер 15 років тому, коли матері було 55.
— Відтоді мама замкнулася в собі. Витинала його фотографії, складала альбоми. Ні з ким не говорила, тільки головою кивала. Коли я народила доньку, їй то пройшло. Вперше за кілька років видала: "Давай назвемо її Мар'яна". Пелюшки прала, з дитиною сиділа.
Торік Мар'яна пішла до школи.
— Ми з чоловіком удень буваємо на роботі. Мама почала залишатися сама, перестала розмовляти. Потім заговорила, але відмовляється митися. Вбила собі, що від шампуню та мила у неї можуть замножитись воші. Раз у тиждень хіба водою себе трохи похлюпає. Одяг прати не дає, полоще сама у воді. Інколи оцту додає. Вважає, що так інфекцію вбиває. У квартирі поганий запах, рушники брудні. Моє ім'я стала забувати: то Ганею назве, то Оксаною.
Марія Василечко планує звільнитися з роботи, щоб дивитися за матір'ю. Каже, доглядальниця обійдеться в таку саму суму.
— Частина клітин мозку загинула, поновити їх неможливо. Це старече слабоумство, — пояснює лікар Івано-Франківської психіатричної клініки Ігор Козовий, 52 роки. — З доброї людина перетворюється на дратівливу, підозрілу. Вважає, що сусіди чи рідні обкрадають її. Одне й те саме питає по п'ять разів: "А ти знаєш, де я свої ключі поклала?". Підозрює родичів, бо "ховають" її гроші або речі. Як іде в магазин, може забрати одяг із собою в сумках.
Недуга розвивається у 58–80 річних. Вражає одного з 20 людей, що до того мали хворі судини.
— До колеги-травматолога прийшли дід із бабою. У неї розбитий ніс і травма черепа, у нього — зламана нога. Дідо купив мило й надумав його сушити. Не знайшов кращого місця, як у кухні на шафі. Виліз на табуретку, на поміч покликав бабу. Розхитався, впав. Вона вдарилася головою до цементу, розбила носа. Питання: нащо було сушити мило? В Європі таких пацієнтів здають у будинки для літніх людей. В Україні вони інколи живуть самі до 80–90 років. Забувають, як користуватися газом, світлом. Розучуються застібати сорочку, розчісуватися. Зранку не згадують своє ім'я.
Частіше на цю хворобу страждають жінки. Від неї вмерла британська прем'єрка Маргарет Тетчер. Страждав на неї і президент США Рональд Рейган. Не впізнавав родичів. Не міг сформулювати думок, хоч був визнаний оратор. Лікарі кажуть, недужі живуть шість-вісім років.
З татових штанів випала банка ікри, ковбаса, шинка
– 70-річний чоловік пересварився з сином, невісткою, онуками. Оголосив, що починає голодування. Насправді щодня таємно купляв делікатеси й ховав у шафу з одягом. Дочка прибирала там — і побачила, як із татових штанів випала банка ікри, ковбаса, шинка, зіпсутий хліб, солодощі. Стала докоряти йому, онуки сміялися. Дід на два тижні зачинився в кімнаті. Лежав на ліжку й дивився у стелю. Відмовлявся від їжі. Якби не втрутилися медики, довів би себе до самогубства.
Хворим не можна дорікати, висміювати їх.
— Спілкуйтеся з ними, просіть порад. Для цих людей важливо відчувати свою корисність. Пограйте з ними в шахи, доміно. Нехай читають, розгадують кросворди. Корисно вивчати вірші, по куплету щодня. Складіть тижневий графік. У понеділок — праця на городі, у вівторок — читання. У середу людина може плести чи майструвати.
Не кожен наш пенсіонер дозволить собі ранкову пробіжку. А рухатися таким людям потрібно багато. Хай громадить на городі бадилля чи замете двір. Працювати треба, доки не відчують легку втому. Тоді — короткий перепочинок, і знову до праці.
2 
1
Коментарі