Лесі Мережко пересадили донорську печінку

 

27-річній Лесі Мережко з міста Христинівка на Черкащині у травні зробили трансплантацію печінки. Через синдром Бадда-Кіарі вона могла померти, бо в Україні таких операцій не роблять. Трансплантацію провели в білоруській столиці Мінськ.

Мережко захворіла два роки тому. Спершу подумала, що просто повнішає.

— Приїхала з Італії й поступово почала набирати вагу, — розповідає Леся. Спілкуємося у вітальні її будинку. Господиня здебільшого сидить удома, через слабкий імунітет їй не можна бувати в людних місцях. — Завжди була здорова, а тут раптово почав рости живіт. Стало важко дихати. Сестра чергувала тоді в лікарні, я прийшла, аби зробити рентген під час епідемії грипу. Лікар-хірург побачив мене і сказав, що вагітним не можна опромінюватись. Але я не була вагітна.

Хірург оглянув і виявив, що в животі багато зайвої рідини. Наступного дня Леся почала обстежуватися, потім поїхала до Києва.

— Синдром Бадда-Кіарі небезпечний тим, що в гострому періоді може призвести до печінкової недостатності та смерті. Через шість місяців після розвитку хвороби починається цироз печінки. Із ним довше трьох–п'яти років хворі не живуть. Єдиний вихід у такій ситуації — пересадка, — говорить Олексій Щерба, лікар-трансплантолог із білоруського Республіканського центру трансплантології та клітинних біотехнологій. Він з іншими хірургами оперував Лесю.

Спершу донором мав стати батько, але в нього стався мікроінфаркт. Згодом пацієнтка знайшла клініку в Німеччині, донором погодилася стати її рідна сестра Наталія. Операція там коштує 160 тис. євро. Друзі й рідні почали збирати гроші. Але на підготовчому етапі виявилося, що Наталія донором бути не може.

— Нам подзвонила жінка, яка лікувала від цієї хвороби свою дитину. Порадила поїхати в Мінськ. Знову почалася підготовка. Не могли знайти донора. Паралельно підшивали розширені судини стравоходу і шлунка. У центрі трансплантології було багато українців. Наші їдуть у Білорусь, бо там дешевше.

Гроші на операцію, $45 тис., виділила держава. Кошти, які жертвували люди, пішли на підготовку до трансплантації.

Після операції в Лесі змінився раціон. Лікарі заборонили жирне, солоне, смажене та копчене.

— За два роки, що хворіла, такого їсти й не могла, то вже звикла. Для різноманітності купила пароварку, щоб харчуватися не лише відвареними овочами. Але на пару теж нічого їсти не можу. Тож беру все просто відварене, несолоне, без жиру. Рідним готую нормальну їжу.

Леся має першу групу інвалідності. Щодня п'є ліки у визначений час.

×