— Жовчний міхур із камінням турбував мене впродовж трьох років. Після ультразвукового обстеження лікарі сказали, що є каміння, треба оперувати. Але я не зважувалася. Знайома порадила пити коріння шипшини. Виявляється, цього робити не можна було. Бо гнало жовч і нею забивало протоки, — каже черкаска 45-річна Світлана Бабенко.

— А ще не могла нічого смачного поїсти, — продовжує Бабенко. — Тільки дієтичну їжу. Відчувала нудоту, навіть уночі. Схудла на 15 кілограмів. Біль періодично турбував і затихав. Коли стався черговий приступ, поїхала в лікарню. Мене про­оперували лапароскопічним методом — через проколи. За чотири дні я була вдома. Минув рік, усе добре. Їм смажене, жирне й копченості.

Жовчнокам'яна хвороба виникає, коли в жовчному міхурі чи протоках утворюються камені. Протікає без проявів до певного часу. Єдиним ефективним способом лікування хвороби є операція.

— Камені в жовчному міхурі є наслідком запального процесу. Холецистит (запалення жовчного міхура. — ГПУ) спочатку протікає без каміння, доки там не оселиться інфекція. У 85 відсотках випадків причиною є кишкова паличка. Вона проникає в стінки жовчного і з'єднується з його вмістом. Спочатку на УЗД можна побачити осад на дні міхура. Пізніше стає як глина, а згодом кам'яніє. Від кількості й виду інфекції залежить, як швидко з'являтимуться камінці, — розповідає завідувач хірургічного відділення №1 "Третьої Черкаської міської лікарні швидкої допомоги" 59-річний Ігор Білецький.

Процес триває від кількох місяців і не припиняється впродовж життя. Протікає у вигляді хронічного запалення, що періодично може загострюватися.

— З часом стінка міхура починає набрякати. Там бурхливо розвивається інфекція, яка призводить до відмирання тканин. Міхур лопається, і вміст витікає в живіт. У період запалення колір міхура змінюється від блакитного, червоного, жовтого, зеленого аж до чорного. Саме таку картину найчастіше під час операцій бачать наші хірурги. Був період, коли я фотографував видалений міхур і віддавав фото пацієнтові.

Якщо обійшлося без операції, каміння в міхурі наростає, як снігова куля.

— Може бути один, кілька великих або багато малих. У моїй практиці найбільший камінець був завбільшки з куряче яйце. Виріс у 80-річної жінки, — додає Ігор Іванович. — За кількістю може бути і до тисячі камінців, як пшоно. Від їхньої ваги й розмірів жовчний може розтягтися до величини дитячої голови.

Ігор Білецький почав робити лапароскопічні операції 16 років рому. У його відділенні в рік видаляють майже 600 жовчних міхурів. Операція триває від 15 хв. до кількох годин.

— Це залежить від запального процесу міхура й ускладнень. Тоді треба проводити відкриту операцію. Якщо це лапароскопічна, то робимо три невеликих проколи в животі, інколи чотири. Живіт надувається вуглекислим газом. Це дозволяє маніпулювати відеокамерою та інструментами. Електроножем видаляємо жовчний міхур. Зашиваємо нитками, що розчиняються.

Якщо пацієнт був не у важкому стані, того ж дня може ходити. Виписуємо його на другий-третій день. Упродовж трьох-чотирьох тижнів перебуває на нестрогій дієті. Харчується по сім разів на день малими порціями. Приймає но-шпу, — говорить Ігор Іванович.

За 10 днів пацієнт переходить на чотириразове харчування. Через чотири тижні починає їсти раз на добу жирне, смажене чи копчене, бо воно є жовчогінним.

— Люди вже наступного дня почуваються краще. І кажуть: "Та я ніби на світ народилася, а мучилася все життя". Думають, пролікуються і все минеться. Нічого подібного. Все одно доходить до операції. Інколи вже мають перші ознаки цукрового діабету, а прооперували і все минає. Для швидшої реабілітації корисно поїхати в санаторій, — продовжує.

Ігор Білецький наголошує, не слід чекати, коли настануть ускладнення.

— Якщо інфекція з міхура поселяється в протоках, виникає гнійний перитоніт. Одним із ускладнень є панкреатит — запалення підшлункової. Виникає через інфекцію, яка потрапляє в залозу й активізує її ферменти. Підшлункова починає сама себе "з'їдати". У результаті гниє і стає чорною. Видалити її не можна, тоді доводиться вирізати омертвілі шматки.

Ще одне ускладнення, коли камінь тисне на стінку міхура. Може викликати пролежні, що призводять до появи отвору між жовчним і кишкою. Каміння випадає в кишечник. Якщо камінь малий — виходить, а великий застряє в кишці й виникає непрохідність. Тоді треба розрізати живіт. Таке часто ставалося раніше. Зараз завдяки УЗД більшість вчасно видаляють жовчний міхур, — каже Ігор Іванович.

×