— Синові 3,5 року. Говорить дуже погано. Не вимовляє більшу частину алфавіту. Навіть я його іноді не розумію. Якщо прошу повторити, раз повторить і замовкає — усвідомлює, що щось не так каже. Ходить до звичайного садочка. Сам по собі активний, та з дітьми контакту не має. Приходить із садочка ніби притуплений, — розповідає 27-річна Наталія Пархоменко з Миколаєва.
— Кожен малюк розвивається у своєму темпі, тож чекати, що говоритиме як однолітки, не варто. Насторожити має, якщо дитина не розширює словниковий запас, не намагається наслідувати батьків і говорити нові слова, — каже лікар-невролог 39-річна Світлана Іванчук із Києва.
Якщо за два-три місяці дитина не навчилася правильно вимовляти нове слово, треба йти до фахівця. Тривожним дзвіночком є й скорочення слів.
— Схильність до появи в майбутньому затримки мовленнєвого розвитку може проявитися у 3–4-місячному віці. У цей період малюк повинен лепетати й наслідувати звуки, що чує. Перші слова мають з'явитися до року. Такі як "мама", "тато", "баба" тощо.
Якщо в 1,5 року дитина не вимовляє простих слів і не сприймає їх на слух, це може свідчити про відставання. Те ж стосується, коли 2-річний малюк знає й використовує менше 20–30 слів.
— Із 2-річного віку до мовлення слід бути особливо уважними. Якщо дитина запинається, повторює одні й ті ж звуки, це має насторожити. Відхиленням буде, коли малюк не може відповісти на прості питання й повторити за дорослими нові слова.
Із 3 до 4 років дитина має вміти складати речення з чотирьох-п'яти слів та розмовляти з найближчими людьми. Допускати у вимові множинні помилки чи "ковтати" закінчення вже не повинна.
— У будь-якому віці під час затримки мовлення може спостерігатися підвищене слиновиділення. Діти з таким діагнозом вирізняються гіперактивністю, неуважністю, швидкою втомлюваністю й забудькуватістю.
Що раніше виявлять затримку мовлення, то більше шансів на успішну корекцію. Ідеальний вік для цього 2–3 роки. Якщо вчасно все не виправити, з віком проявиться відставання і в психічному розвитку.
— Дитина повільно мислитиме, матиме проблеми із засвоєнням навичок читання й письма. Через труднощі у спілкуванні з однолітками не зможе вписатися в колектив.
Недорозвиненість мовлення не самостійне захворювання. Це симптом, що виникає внаслідок порушення розвитку нервової системи або на тлі несприятливих психологічних умов, у яких росте дитина.
— Призвести до цього можуть внутрішньоутробні інфекції, різні генетичні недуги, патології головного мозку чи його судин. Частою причиною є родові травми, кисневе голодування в утробі матері, вади слуху, аутизм, важкі психічні травми.
Лікування затримки мовлення потрібне комплексне. До процесу мають залучатися батьки, невролог, логопед і психолог. Якщо почати вчасно, можна розраховувати на високі результати.
— Що пізніше починається лікування, то менше ймовірності, що дитина зможе навчатися у звичайному класі школи й нормально спілкуватися з однолітками. Після 6-річного віку шанси на формування повноцінного мовлення менше відсотка.
1 
1
Коментарі