2 листопада в столичному інституті хірургії і трансплантології ім. Шалімова дніпропетровцю 48-річному Олексію вирізали печінку, вражену цирозом. Замість неї пересадили половину органу дружини.

— Два роки тому взнав, що маю цироз від гепатиту С, — розповідає Олексій. Просить не називати прізвища і не фотографувати, бо приховує недугу від родичів і друзів. — Кажуть, гепатит С — хвороба наркоманів або алкоголіків. А я ні то, ні інше. Працюю приватним підприємцем в торгівлі. Вів здоровий спосіб життя, займався спортом.

— Плавав, їздив на велосипеді, — додає дружина 48-річна Олена. — 15 років тому отруївся, виявили сальмонельоз. Тоді поставили діагноз — токсичний гепатит. Коли був в інфекційному відділенні, могли занести вірус з уколом.

Рік тому лікарі сказали, що потрібна трансплантація. Стали в чергу. Улітку цього року в нього стався крововилив. Хірург Котенко сказав, що рахунок іде на дні. В Україні пересаджують печінку тільки від родичів. У братів і сестер чоловіка була третя група крові. А в мене виявилася друга, як і в нього.

Після пересадки обоє тиждень лежали в реанімації.

— Із мене не дуже хороший донор, бо печінку маю маленьку, — розповідає Олена. — Вирішили, що віддаю більшу частину, усю праву долю. А ліва залишається мені. Вийшло так, що мені мало лівої, а йому — моєї правої. Почалася печінкова недостатність — це страшно. Людину прив'язують до ліжка. Вона крутиться, виривається, марить. Я нічого не пам'ятаю, а чоловік пережив ці три дні важко.

— Ви читали "Записки сумашедшего"? Я все це відчув на собі, — говорить Олексій. — Людина сходить з розуму. Здавалося, що я не прив'язаний, а прибитий іржавими цвяхами до ліжка. Як розіп'ятий. Мені викльовують печінку, а я не можу відірватися. Здалося, я в лікарні в Севастополі, треба тікати. Там у липні в мене стався крововилив. Медицина була жахлива — Радянський союз 1930-х.

За три тижні гуляють у парку поряд з інститутом. Олексій має на обличчі маску. Повертаються в палату на двох. Підвіконня заставлене ліками. Олексій виглядає виснаженим і худим. Олена — із синцями під очима. Показують шрами на животі.

— Почуваюся краще, хоч маю безсоння та періодичні болі. До операції не міг встати з ліжка. Тоді були такі болі, мав би пістолет — покінчив би з собою. Тепер не готовий помирати. Стільки вже перемучилися, пора і жити. Здали аналізи, гепатит С не проявився. Тепер можна займатися спортом. Хочу знов сісти на велосипед. А ще піти в сауну. Лікарі кажуть, через деякій час я це зможу.

Півроку подружжю слід обмежити фізичні навантаження, застерігає хірург 35-річний Олексій Попов.

— Люди не стають інвалідами, але потрібна дієта. Не можна вступати в контакт із хворими на застуду, їздити в громадському транспорті, — пояснює лікар. — Чоловік усе життя прийматиме препарати, які знижують імунітет. Функції печінки у дружини відновляться. Вона не відростає, але збільшиться в об'ємі. До повноцінного життя жінка повернеться за рік.

×