Повторюєте 100 разів, а дитина не чує? Може, не розуміє вас, або просто, вдає це, бо їй так зручно? Давайте розберемося, що ми робимо не так, і як домогтися того, щоб діти нас почули. Сайт 4mama пише про важливі моменти, які є ключовими в побудові діалогу з дитиною, а ми - дорослі не звертаємо на них уваги.
Чому дитина відмовляється нас чути? Основні помилки батьків:
Відсутність зорового контакту
Дитина не бачить батьків, вона не може нормально сприймати слова, які лунають звідкись зверху. Тому, щоб бути почутими, батьки повинні знаходитися в полі зору дитини. Присядьте, подивіться дитині в очі або візьміть за руку, тим самим перемикаючи дитячу увагу на себе. Можна звернутися з проханням, щоб дитина вас слухала.
Кілька прохань одразу
"Склади іграшки, почисти зуби і в ліжко!". Що тут незрозумілого? Для нас все елементарно, а малюкам молодше 4-х років складно сприймати кілька завдань одночасно. Тому ставте завдання по черзі. Дитина впорається з одним, переходите до наступного. Такий варіант комунікації дозволить батькам бути почутими.
Відсутність прямої задачі
"Тобі що, приємно ходити з мокрими руками?", "Ти ще довго будеш сидіти в пісочниці?". Дитині складно вас почути, прохання в такій подачі їй просто незрозуміле. Щоб бути почутими, ставте прямі завдання, маленька дитина не здатна сприймати непрямі вказівки.
Підвищений тон або крик
Батьківський крик викликає страх і побоювання бути покараним, і при цьому дитина не здатна нормально сприймати інформацію, тривога блокує мозкову активність. Ніхто не любить, щоб з ним говорили грубо або кричали.
Поставте себе на місце дитини. Стримуйте емоції, будьте спокійні і врівноважені, так дитина швидше почує вас і зрозуміє, що від неї хочуть. Крик породжує недовіру і страх, все це відбивається на самооцінці вашого малюка. Адже всі батьки хочуть бачити своїх дітей впевненими і успішними людьми.
Бажання бути почутими негайно
Діти до 6-7 років не здатні відреагувати миттєво, у них ще не сформована потрібна увага, й інформація засвоюється з запізненням на кілька секунд.
Щоб дитина вас почула, враховуйте особливості віку і розвитку, дайте їй невеликий запас часу. Домовтеся з малюком, поставте чітке завдання. "Пора додому, у тебе ще є 5 спусків з гірки і все".
Гіперопіка
Мами, які постійно відчувають тривогу, бояться за дитину, весь час смикають її. "Обережно гойдалки, можуть вдарити", "Дивись уважно, хлопчик може тебе штовхнути, і ти впадеш". Дитина звикає, і не сприймає мову як звернення, вона стає для малюка фоновою.
Працюйте над своїми страхами, так як ризикуєте виростити тривожну дитину, подібну до себе. Хіба комфортно жити з відчуттям постійної тривоги? Звичайно, ні. Дійте.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Дитина стає підлітком: як не зробити процес болючим
4 
1
Коментарі