Іноді мама мимоволі травмує свою доньку, не розуміючи, що шкодить їй. Ці установки живуть в нас поколіннями, і це варто змінити.
Про це пише goodhouse
Найсерйозніша помилка, яку здійснюють матері - це програмування доньки на певний обов'язковий набір навичок і якостей, якими та має володіти. "Ти повинна бути милою", "Ти повинна бути поступливішою", "Ти повинна подобатися", "Ти повинна навчитися готувати", "Ти повинна". У самому умінні готувати немає нічого поганого, але у дівчинки формується хибне мислення: ти будеш мати цінність, тільки якщо відповідатимеш набору критеріїв. Тут набагато ефективніше спрацює особистий приклад: давай разом зваримо смачний суп. Давай разом приберемо будинок. Давай разом оберемо тобі зачіску.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Фотограф показала материнство без прикрас
Дивлячись, як мама щось робить і отримує від цього задоволення, донька захоче навчитися цьому. І навпаки, якщо мама ненавидить якусь справу, то скільки б вона не повторювала, що цьому треба вчитися, у дівчинки буде підсвідоме відторгнення до процесу.
Насправді всьому, що потрібно, дівчинка все одно навчиться рано чи пізно. Коли їй самій це стане необхідно.
Друга помилка, яка часто зустрічається у вихованні дочок – засуджуюче ставлення до чоловіків і сексу, яке їй транслюється матір'ю. "Їм всім одного треба", "Дивись, покористується і кине", "Головне - в подолі не принеси", "Ти повинна бути недоступною". Дівчинка росте з відчуттям, що чоловіки - це агресори і насильники, що секс - це щось брудне і погане, чого варто уникати. Її тіло з віком почне посилати їй сигнали, вируватимуть гормони, і це внутрішнє протиріччя між забороною, що йде від матері, і бажанням, що йде зсередини, теж дуже травматичне.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: 4 покоління жінок народжуються з білосніжним чубчиком
Третя помилка, яка контрастує з другою - ближче до 20 років дівчинці повідомляють, що її формула щастя складається із "вийти заміж і народити". Причому в ідеалі - до 25 років, інакше буде пізно.
Спочатку в дитинстві їй говорили, що вона повинна (список), аби вийти заміж і стати мамою, потім кілька років їй транслювали думку про те, що чоловіки - козли, а секс - бруд, і ось знову: вийди заміж і народи.
Парадоксально, але часто саме такі суперечливі установки матері озвучують донькам. Результат - страх перед стосунками як такими. І серйозно зростає ризик втрати себе, втрати зв'язку зі своїми бажаннями й усвідомлення, чого ж насправді хоче дівчина.
Четверта помилка - це гіперопіка. Матері все частіше прив'язують дочок до себе і оточують такою кількістю заборон, що страшно стає. Гуляти не ходи, з цими не товаришуй, телефонуй мені кожні півгодини, де ти знаходишся, чому запізнилася на 3 хвилини. Дівчаткам не дають ніякої свободи, не дають права приймати рішення, бо ці рішення можуть виявитися помилковими. Але це нормально!
У 14-16 років у нормального підлітка йде процес сепарації, він хоче все вирішувати сам, і (за винятком питань життя і здоров'я) йому варто давати таку можливість.
Якщо дівчинка виросте під маминим каблуком, вона утвердиться в думці, що вона істота другого сорту, нездатна до автономного існування, і за неї все і завжди будуть вирішувати інші люди.
П'ята помилка - формування негативного образу батька. Неважливо, присутній батько в родині або мати ростить дитину без його участі, неприпустимо перетворювати батька на демона. Не можна говорити дитині, що її недоліки - це погана спадковість по батьківській лінії. Не можна очорняти батька, яким би той не був. Якщо він і насправді був "козел", то матері варто визнати і свою частку відповідальності за те, що вона обрала саме цю людину в батьки своїй дитині. Це була помилка, тому батьки розлучилися, але не можна перекладати на дівчинку відповідальність за того, хто взяв участь в зачатті. Вона тут точно не винна.
Шоста помилка - тілесні покарання. Бити не можна ніяких дітей, ніколи, але варто визнати, що дівчаток це травмує сильніше.
Психологічно дівчинка швидше скочується з нормальної самооцінки в позицію приниженої і підлеглої. А якщо фізичне покарання виходить від батька - це майже точно призведе до того, що в партнери дівчинка вибиратиме агресорів.
Сьома помилка – відсутність схвалення. Донька має рости, постійно чуючи, що вона найкрасивіша, найулюбленіша, найталановитіша, най-най. Це сформує здорову, нормальну самооцінку. Це допоможе дівчинці вирости з почуттям задоволення собою, прийняття себе, любові до себе. Це запорука її щасливого майбутнього.
Восьма помилка - з'ясування відносин при доньці. Ніколи батьки не повинні влаштовувати сварки при дітях. Особливо якщо мова йде про особисті якості матері і батька, взаємні звинувачення. Дитина не повинна цього бачити. А якщо вже так сталося, батько й мати мають вибачитися і пояснити, що не впоралися з почуттями, посварилися і вже помирилися, і головне - дитина тут ні при чому.
Дев'ята помилка - неправильне проживання пубертату дівчинки. Тут дві крайності: дозволити все, аби не втратити контакт, і заборонити все, щоб "не втратити".
Єдиний спосіб подолати цей важкий для всіх період без жертв - твердість і доброзичливість. Твердість - у відстоюванні меж дозволеного, доброзичливість - в спілкуванні.
Для дівчаток в цьому віці особливо важливо, щоб з ними багато говорили, розпитували, відповідали на питання, ділилися своїми спогадами. І реагувати спокійніше, і ніколи не використовувати ці розмови проти дитини. Якщо цього не зробити зараз - близькості вже не буде ніколи, а доросла донька скаже: "Я ніколи не довіряла матері".
Остання помилка - хибна установка на життя. Дівчаткам ні в якому разі не можна говорити, що її життя повинно мати якісь пункти. Заміж, народити, схуднути, не погладшати і так далі. Дівчинку треба налаштовувати на самореалізацію, на вміння слухати себе, на можливість займатися тим, що їй до душі, що у неї виходить, на задоволення від самої себе, незалежність від чужих оцінок і громадської думки. Тоді виросте щаслива, гарна, впевнена в собі, готова до повноцінних партнерських стосунків жінка.
Татуювання австралійки захистило доньку від насмішок
2 
1
Коментарі
1