Артем Захарченко викладає курс "Електронні видання" в Інституті журналістики Київського Національного університету імені Тараса Шевченка. Наприкінці травня з дружиною презентували електронну книжку - повість Олени про шумерських богів "Сім воріт". Виклали її для вільного скачування. Видавати на папері не планують.
Олена
- Мою книжку за першу добу скачали зо 300 разів. Стандартний сучукрлітівський наклад - дві тисячі - перевищили за перші три доби. А пірати виклали її у себе на другий день. Хоч і безплатна.
Вирішили робити електронну книжку, бо всі кажуть, що це - майбутнє. А жодної красивої такої книжки - нема. Додали аудіо-версію. Щоб ліниві могли просто слухати. Для цього довелося на грант подавати. Тепер продавати книжку не маємо права. Нам дали 7 тисяч гривень, найдорожчою була оренда студії звукозапису. Все інше ми потягнули б самі.
Книжка звучить 5 годин, але записували упродовж 12. Бо звукорежисер сидів зі словником і постійно виправляв актора, казав, як правильно робити наголоси в іменах шумерських богів.
Колись робила експеримент із інтерактивним романом. Зареєструвала в Живому Журналі багатьох "віртуалів" - героїв майбутнього твору. Вони всі вели блоги, коментували одне одного. Потім до дискусії неіснуючих блогерів долучилися реальні люди. Я відсилала їм есемески, пояснювала, що мають робити. Вони це описували в своїх блогах. Поняття не мала, як сюжет закінчиться.
У нашому хуторі - дві хати посеред поля - є інтернет
Електронні книжки доступніші за паперові. Книгарень у нас мало, а інтернет є вже в найвіддаленішому хуторі. У нашому, біля села Порозів на Рівненщині, він є. А це - дві хати посеред поля. Самі "читалки" не такі вже й тендітні, як кажуть. Я читаю за їжею, а Артем - у ванній. Правда, моїй "читалці" майже одразу 3-річний син Гриць іграшковим молотком розбив екран. Заміна коштувала, як половина її вартості.
Артем
- Дізнався, що в нових версіях формату pdf можна створювати гіперпосилання, гарно оформлювати кнопки, анімувати сторінки, текст, вставляти музику і звуки. Зрозумів, що книжку треба видавати саме так. Але професійний дизайнер погодився зробити тільки загальний макет. Мені довелося навчитися верстати.
Першим тестував "Сім воріт" наш старший син 5-річний Марко. Просив: "Дай я ще погортаю мамину книжку". Натискав кнопки переходу з однієї сторінки на іншу, а я дивився, чи в нього виходить і що, може, поправити. Він читав назви розділів, розумів, куди зараз попаде. Коли Петро, йому 4, казав: "Давай картинки подивимося", - Марко гортав так, щоб тільки на ілюстрації потрапляти.
2 
1
Коментарі