"Тотчас выломя ворота, взошли в манастырь и в архирейские кельи, что ни было, все разграбили, а чего взять нельзя, перебили и переломали, даже до того, что и печей целых не оставили", - описує невідомий автор записки про "чумний бунт" у Москві 26-28 вересня 1771 року.
Смертельну хворобу занесли солдати, що поверталися з російсько-турецької війни. Перший випадок зафіксували наприкінці 1770-го в госпіталі в найвіддаленішому районі міста. Доки лікарі сперечалися, хто приніс чуму, епідемія перекинулася далі. Через півроку в Москві фіксували до 900 випадків чуми щодня. 73-річний генерал-губернатор Петро Салтиков утік у свій маєток. "Хвороба, - писав він, - так розрослася і з кожним днем посилюється, що жодного способу не залишається її зупинити, крім щоб усяк намагався себе оберегти".
На початку осені 1771 року пішли чутки, продовжує анонім, що "некоторому простолюдину явился во сне образ Боголюбския Богоматери с таковым произречением, чтоб о избавлении от размножающейся в Москве прилипчевой болезни молились тому Божия Матери образу". У результаті до ікони Боголюбської Богоматері на воротах біля Кремля "столько богомольцов приходило и приезжало, что в те Варварские ворота проезду не только в день, но и ночью от умножения народу не было, и пять или шесть священников не могли исправляться служением молебнов". Пожертви паломників сягнули небачених для бідноти 3 тис. рублів. Та 26 вересня того року місцевий архієпископ Амвросій, боячись іще більшого поширення епідемії через такі скупчення людей, заборонив паломникам збиратися біля чудотворної ікони. Наказав запечатати скриньку для пожертв, а сам образ забрати.
Граф Орлов удвічі підвищив жалування лікарям і фельдшерам. А бідноті дав можливість заробити
Тільки-но богомольці побачили команду, яка прийшла забирати ікону, здійнявся ґвалт: "Грабують Божу Матір!". Городяни побили поліцейських і солдатів із гауптвахти. Узяли в полон піддячого. Той привів натовп до Чудового монастиря й розповів, де живе архієрей Амвросій. "Анбары и погреба разломав, все товары разграбили, а вина роспили и растащили. Боже, не приведи никого таковаго злоприключения видеть!" - бідкався автор записки. Сам архієпископ перевдягнувся у простий одяг і втік у сусідній Донський монастир. Із півтисячі "мужиків" пішли громити "карантинні будинки", бо не звикли й не хотіли лікуватися. Решта виламала ворота в монастирі, знайшли Амвросія й затовкли його до смерті.
Війська графа Григорія Орлова, який прибув із Петербурга, та сенатора Петра Єропкіна два дні вели в Москві вуличні бої з бунтівниками. Біднота розійшлася тільки тоді, коли по них відкрили вогонь картеччю. 300 учасників бунту віддали під суд. Чотирьох із них повісили, а 173 відшмагали батогами й відправили на каторгу.
36-річний граф Орлов поборов епідемію чуми в Москві за два місяці. Він удвічі підвищив жалування лікарям і "цирюльникам" - фельдшерам. А бідноті дав можливість заробити: Москву очищували від бруду та бродячих собак, копали нові рови, підсипали землю на цвинтарях.
29 вересня 1905 року: двоє палестинських жінок мелють каву. Для приготування "кахвану" - арабською "настій" - одна товче обсмажені зерна в кам'яній ступці, а друга просіює через сито. Таку каву використовують для приготування в турці - "по-східному". До готового напою додають кардамон, який нейтралізує дію кофеїну. Араби Близького Сходу впевнені, що в горнятку з кавою має вміститися лише три ковтки: "Перший - гіркий, як життя, другий - солодкий, як любов, а третій - таємничий, як смерть". Шехерезада в одній зі своїй казок розповідала, як пастух Кальді зауважив, що його худоба починає скакати й танцювати, тільки-но поїсть червоних ягід. Скуштував їх - і сам пішов до танцю. У його селі з тих ягід приготували відвар, який дав змогу читати молитви, не засинаючи всю ніч
4 години 26 хвилин
тривав виступ Фіделя Кастро на Генеральній Асамблеї ООН на тему "Проблема Куби та її революційної політики" 26 вересня 1960 року. Це найдовша за всю історію ООН промова. Перед її початком кубинський лідер пообіцяв бути якомога лаконічнішим
"Об ограничении свободы книгопечатания и ввоза иностранных книг; об учреждении на сей конец ценсур в городах"
називався іменний указ російської імператриці Катерини ІІ від 27 вересня 1796-го. Наприкінці життя імператриця, яка спілкувалася з Вольтером та привозила до Петербурга Дідро, боялася революції. Приватні типографії було заборонено. Жодна книга не могла бути надрукованою без дозволу "цензур", створених у столиці імперії, Москві, Ризі й Одесі. Без погодження з ними в імперію не можна було ввозити і вивозити жодної книги.
28 вересня 1618 року в бельгійському Брюсселі під назвою "Будинок Ломбарді" відкрито перший у світі ломбард. Запроваджені там правила діють і сьогодні. Клієнтами будинку Ломбарді були навіть королівські сімейства. Його символ - три золоті кулі - став емблемою ломбардів усього світу.
28 вересня 1651-го Богдан Хмельницький підписав Білоцерківський договір між Військом Запорозьким і Річчю Посполитою. Після поразки під Берестечком погодився на кабальні умови: вільні козаки могли жити лише в межах Київщини, решта війська мала стати селянами. Шляхта поверталася на відібрані в неї землі. Українське населення інших воєводств почало втікали на прикордонні з Московією території. Приміром, у місті Володимирі на Волині із 927 будинків мешканці залишилися тільки в 15. "І були чутні в народі крик і зітхання, і горе, і ремство", - писав про ті роки літописець Самійло Величко. Однак сейм не ратифікував договору - Хмельниччина тривала далі.
30 вересня 1882 року в американському містечку Еплтон, штат Вісконсин, розпочала роботу перша в світі гідроелектростанція Vulcan Street Plant. Гроші на її будівництво дав місцевий власник паперової фабрики. Виробляла 12,5 кВт електроенергії. Її вистачало на освітлення будинку, фабрики та підсобних приміщень. Динамо-машину приводило в дію водяне колесо. Для прикладу: нинішня Київська ГЕС потужніша за Vulcan Street Plant у 33 тис. разів. Нині перша у світі гідроелектростанція є музеєм (на фото).
4 
1
Коментарі