Марс міг підтримувати життя в тому вигляді, в якому ми його знаємо, але глибоко під поверхнею.

Американські вчені заявили, що коли молоде Сонце було холодніше і слабше, геотермальне тепло могло піднятися з глибини Марса, забезпечивши під поверхнею умови для життя, уважають дослідники, пише "Новое время".

"Навіть якщо парникові гази, такі як вуглекислий газ і водяна пара, закачуються в атмосферу раннього Марса при комп'ютерному моделюванні, кліматичним моделям все ще важко підтримувати тривалий теплий і вологий Марс. Я і мої співавтори припускаємо, що парадокс слабкого молодого Сонця можна примирити, принаймні частково, якби на Марсі в минулому було сильне геотермальне тепло", — сказав планетолог Луджендра Оджа з Університету Рутгерса в Нью-Брансвіку.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Маск розповів, коли очікується перша висадка людини на Марс

За його словами, парадокс слабкого молодого Сонця — це протиріччя між наявністю рідкої води в ранній Сонячній системі і слабкістю Сонця. Згідно нашому розумінню зоряній еволюції, через мільярд років після утворення зірки сонячне тепло і світло складали всього близько 70% від нинішнього. Вважається, що під час Ноєвського періоду на Марсі, між 4,1 і 3,7 млрд років тому, вода була в достатку на поверхні планети, але кліматичні моделі ледве досягають температури вище -0,15°С. Можливість того, що планета нагрівається зсередини, підтримуючи рідкі ґрунтові води протягом тривалого часу, не нова. Гідротермальні мінерали, здобуті глибоко під землею, підтверджують моделі внутрішнього нагріву.

На Землі є ефекти геотермального нагріву під крижаними щитами в високих широтах. Радіоактивний розпад таких елементів як уран і торій в земній корі призводить до утворення тепла, яке поширюється на поверхню. Його небагато, але коли є товстий шар льоду, який перешкоджає відходу тепла, може утримуватися достатньо тепла, щоб розтопити частину цього льоду, створюючи підльодовикові озера.

Команда науковців досліджувала можливість того, що це могло статися на Марсі. Вони змоделювали теплофізичну еволюцію льоду і оцінили, скільки тепла потрібно для утворення талої води і підлідних озер на холодному і замерзлому Марсі. Вчені виявили, що умови для танення підземних вод в той час були повсюдними, а вулканізм і удари метеоритів, можливо, забезпечували додаткове тепло. Можливо, що поверхня Марса якийсь час була теплою і вологою, але цей клімат, за словами дослідників, не буде стабільним в довгостроковій перспективі. Марс втратив магнітне поле досить рано, а щільна атмосфера не може існувати без магнітного поля планети.

Учені стверджують, що тільки на великих глибинах, де була рідина за рахунок геотермального тепла, вода могла залишатися стабільною протягом тривалого часу. Якби на поверхні було життя, воно могло б піти за водою всередину.

"Отже, надра можуть являти собою найбільш довгоживуче населене середовище на Марсі", — підкреслив Оджа.

×