7 квітня 1943 року швейцарський хімік Альберт Гофманн синтезував ЛСД. У розмовному мовленні відомий як "кислота" — галюциногенний наркотик.

Серед типових ефектів - зміна думок, відчуттів та усвідомлення свого оточення. Багато хто бачить чи чує речі, яких немає. Типовими фізичними ознаками є розширення зіниць, підвищення кров'яного тиску й температури тіла. Ефекти зазвичай починаються впродовж 30 хв. і можуть тривати до 12 год.

Альберт Гофман синтезував ЛСД у рамках великого проєкту щодо пошуку цікавих для медицини похідників від алкалоїдів. Його психоделічні властивості стали відомими за 5 років, коли Гофман повернувся до роботи над ЛСД.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Миші довели існування вітаміну С

Повторно синтезувавши ЛСД-25 для подальшого дослідження 16 квітня 1943 року, хімік відчув запаморочення та припинив роботу. У своєму щоденнику він написав, що відчув вплив "чудової невгамовності, поєднаної з легким запамороченням".

Гофман писав, що після того, як він ліг у своє ліжко, то впав у неприємний "сп'янілий" стан, який характеризувався надзвичайно посиленою уявою. Він стверджував, що перебував у казковій країні та, заплющивши очі, бачив безперервні потоки "фантастичних картин, екстраординарних форм з інтенсивною, калейдоскопічною грою кольорів". Цей стан тривав приблизно 2 год.

Уперше ЛСД став популярним як наркотик серед невеликої групи професійних психологів і психіатрів упродовж 1950-х, а також серед деяких політиків, з якими ранні дослідники ЛСД були особисто знайомі.

×