24 грудня 1958 року в СРСР ухвалили закон "Про зміцнення зв'язку школи з життям та про дальший розвиток системи народної освіти в СРСР". Він передбачав запровадження обов'язкової безкоштовної восьмирічної освіти для дітей віком від 7 до 15-16 років.
У квітні 1959 року відповідний закон прийняли і в Україні. Обов'язкова восьмирічна освіта давала учням загальноосвітні та технічні знання. Десятирічні середні школи реорганізували в одинадцятирічні.
Реформа передбачала залучення молоді до суспільно-корисної праці. Запроваджувалося виробниче навчання. Стратегічний напрямок — політехнізація. У школах створювали учнівські виробничі бригади різного профілю. У педагогічних вузах готували вчителів для виробничого навчання.
Суттєво розширили також мережу заочної освіти та збільшили можливості підготовки педагогічних працівників в інститутах та університетах на близьких за фахом факультетах.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: 2020-го зафіксували рекордний попит на IT-освіту в Україні
ПІд час шкільної реформи запровадили нові типи навчальних закладів. З'явилися школи-інтернати не лише для сиріт, а й для дітей із малозабезпечених і неповних сімей. Учнів у школах-інтернатах повністю утримувала держава. Навчання там тісно поєднували з трудовим вихованням дітей і позашкільною роботою. Наприкінці 1950-х в Україні діяло понад 90 шкіл-інтернатів, де навчалося майже 25 тис. учнів.
1959 року в Україні почали створювати перші спеціалізовані школи. Там учні поглиблено вивчали фізику, математику, хімію, біологію, іноземні мови. Спеціалізовані школи готували учнів до вступу на відповідні факультети вищих навчальних закладів.
Наприкінці 1950-х свою роботу розпочав директор Павлиської середньої школи на Кіровоградщині, заслужений учитель УРСР, член-кореспондент Академії педагогічних наук СРСР Василь Сухомлинський. Школа, якою він керував, досягла високих показників у навчально-виховній роботі.
1 
1
Коментарі