Недитяча жорстокість: експертка розповіла, як боротися з булінгом

Булінг - це цькування. Тут не може бути перебільшення. Якщо дитину ображають, чіпляють - то це все прояви булінгу. Просто він може мати різні форми. Наприклад, неприйняття дитини до колективу, ігнорування - це все прояви булінгу. Таким чином увиразнюють, що дитина не така як інші. Хтось може її бити, обзивати чи забирати речі.

Ображання - це самоствердження за рахунок інших. Це така відносно природна властивість людини. За великим рахунком цькування існувало завжди в будь-яких групах. Просто зараз про це більше говорять, бо функціонують соцмережі, де інформація поширюється значно швидше. Зараз більше про це говорять, є можливість зафіксувати прояви булінгу, щоб надати потім якісь докази. Раніше, коли не існувало таких технічних можливостей, то частіше дитині легше було змовчати та сказати, що все нормально, оскільки вона не мала жодних доказів. Зараз часто кривдники самі знімають відео чи роблять фотографії. Тепер діти можуть довести, що це правда.

У будь-якій групі, не тільки шкільній, є групова динаміка та певні ролі. Тобто є лідери, виконавці та ізгої. Це нормальна групова структура. Дорослі люди самодостатніші та впевненіші в собі. Навіть, якщо у нас бувають якісь кризи, то ми маємо внутрішню опору для їх подолання. Підлітки - це особлива категорія, коли відбувається становлення "Я-концепції" або самооцінки. Для того, щоб самооцінка сформувалася, в нас є кілька джерел. З одного боку самооцінка формується за рахунок власних досягнень. Підлітків хвалять і в них з'являється внутрішнє відчуття, що вони дійсно молодці. Коли ж ображають, цькують, то зникає внутрішній ресурс, щоб бути впевненим у собі. Діти сильно піддаються впливу інших.

З одного боку, сформувати самооцінку можна за рахунок власних досягнень, а з іншого боку - за рахунок приниження інших. Якщо хтось гірший за мене, то значить я кращий. Дуже часто підлітки, в яких не вистачає внутрішньої опори для самоствердження за рахунок своїх досягнень, починають самостверджуватися за рахунок ображання інших дітей. Особливо, якщо хтось гарно навчається і цим вирізняється в класі або має якісь майнові особливості, дорогі речі чи коштовності. За рахунок такого приниження інших стверджуються. Булінг один-на-один не мав би такого сильного ефекту. За рахунок того, що підлітки сильно орієнтуються на думку і прийняття оточення однолітків, починають підтримувати так званого "сильного". Таким чином інші самостверджуються теж. Наприклад, дитина починає дружити з агресором. Згодом вона відчуває, що належить до групи обраних. Насправді, якщо цю групу розділити, то цю впевненість швидко втрачають. Підлітки почуваються впевнено тільки в групі.

У цілому це можна зробити і його можна зменшувати. По-перше, це комунікація самих вчителів. Часто трапляється так, що вчителі самі спонукають до появи булінгу. Вони можуть навішувати ярлики на певних учнів через неуспішність у навчальних предметах. Або, наприклад, якщо батьки цієї дитини не здають вчасно гроші. Якщо вчителі уникають такого дискримінаційного ставлення до учнів, а підтримують кожного за його певні успіхи чи здібності, тоді вдається вирівняти цю позицію і показати унікальність кожної дитини. Таким чином вони показують, що кожна дитина заслуговує на повагу. Так, можливо, вона не знає математику, але вона класний спортсмен. Коли вчителі це підкреслюють, діти орієнтуються на це.

По-друге, це просвітницькі заходи, виховна робота та формування толерантного ставлення до інакшості. Всі діти різні, в кожного є свої особливості зовнішності. Насправді дітей потрібно цьому вчити. Їм треба показувати здавалося б очевидні речі, але треба це робити. Потрібно показувати, що всі діти різні, що кожен має право на таке ж поважливе та шанобливе ставлення.

По-перше, потрібно сконтактувати з вчителем та адміністрацією школи, щоб з'ясувати наскільки серйозна ситуація. Безумовно, треба залучати шкільний персонал.

Якщо ситуація вже така, що залучення шкільного персоналу не допомагає, то є навіть сенс подумати про переведення до безпечнішого середовища. Насправді, якщо навіть не переводити до іншої школи, то сильно дитині допомагає впоратися з цим станом її активне залучення до різних секцій чи гуртків, де її приймуть та оцінять за перевагами. Якщо вона потрапляє до такого колективу, в неї починає формуватися самоцінність. Дитина розуміє, що вона не така погана, якою її видають у школі. Батьки мають давати впевненість дитині, говорити, навчати, як потрібно діяти в певних ситуаціях. До того ж, має бути підтримуюче авторитетне середовище однолітків. Одні поради батьків не дієві. Дитина має відчути впевненість у колективі однолітків. Можливо також варто звернутися до психологів, щоб з дитиною попрацювали. Психолог навчить правильно вести конфліктну комунікацію так, щоб впевнено і правильно виходити з конфліктів.

По-перше, треба розуміти, що діти, які агресують та знущаються над іншими, відтворюють певну модель поведінки, яку вони бачать. Вони можуть її спостерігати або в сім'ї, або в найближчому оточенні. Для дитини це стає нормальною і типовою формою самоствердження. Якщо в її сім'ї немає агресивної комунікації між батьками і не бачить такої поведінки, то вона меншою мірою піддаватиметься таким впливам, бо для неї це не є нормою. Коли ж дитина бачить булінг з боку інших дітей, то сприйматиме це як ненормальне явище. Скоріше за все дитина розповість про це батькам або вчителю. Її це турбуватиме. Насамперед батьки дітей-агресорів мають подивитися на свою сім'ю. На те, як вони спілкуються з самою дитиною та між собою. Звичайно, треба вести розмови, але якщо ви розповідатимете дитині, що так робити не можна, а при цьому ви вдома б'єтеся, то дієвості буде мало.

Існує декілька факторів. По-перше, існують дослідження, які підтверджують, що діти, які багато грають в ігри і спостерігають агресивні сюжети, відтворюють таку модель поведінки. По-друге, цей відсоток зростає за рахунок того, що поширюється інформація в інтернеті. Коли з'являється все більше цієї відкритої інформації, хто і кого бив, тим більше ймовірності, що певна кількість дітей захоче це повторити. Не треба залишати поза увагою той фактор, що подібного роду відео, як контент, є доволі популярними. Діти знімають булінг на відео для того, щоб набирати популярності. У підлітків доволі підвищена жорстокість. У них ще не сформоване відчуття болю і страху. Діти шкільного віку, особливо підлітки, надзвичайно жорстокі. Вони за фактом випробовують цей світ на жорстокість.

Як на мене, тут має працювати комплекс способів. По-перше, це профілактична діяльність. Прояви булінгу відбуваються ще в дитячому садочку. Потрібно ще з молодшої школи або дитячого садочку формувати превентивні заходи, показувати різність дітей та формувати толерантне ставлення до інших. Другий момент - це приклад батьків.

По-перше, якщо це незнайомі люди, то варто їх просто блокувати без жалю. Якщо ж це люди, яких ви знаєте особисто, можна не реагувати на це цькування. Треба враховувати особливості інтернету. Коли ми спілкуємося онлайн, то нам це дається легше. Ми можемо говорити значно більше і відвертіше, ніж це говоримо в реальному житті. Онлайн комунікація змиває бар'єри, обмеження та прибирає страхи. Потрібно вибудовувати власні межі й говорити, що ось це я блокую, а це не читаю.