Як боротися із залежністю дітей від ігор

Науковці взагалі сперечаються про те, що і в якому обсязі передається генетично, а що через виховання і соціалізацію. Є прихильники теорії соціалізації, які говорять, що більшою мірою поведінку людини визначає соціум і отриманий протягом життя досвід. Інші стверджують, що багато чого у поведінці людини визначається генетично. Треба розуміти саму природу залежності. Вона виникає під час пошуку задоволення. Це не пов'язано з генетикою. Людина проходить свій життєвий етап, натрапляє на певні життєві обставини та складнощі. Коли людина намагається знайти задоволення, але не отримує його, от тоді можуть виникати залежності. Навіть впродовж життя в людини можуть бути абсолютно різні етапи і вона може по-різному себе проявляти. Генетично в цьому сенсі може передаватися тип нервової системи. Це впливає на те, як людина реагуватиме на стреси та кризові стани. Можуть генетично передаватися домінування певних гормонів. Тобто те, що закладено фізіологією. Це вже опосередковано може визначати те, як людина буде виходити з кризових станів і чи буде вона схильна до залежностей.

Залежність — це те, що приносить людині задоволення. Тут залучені два гормони: дофамін і сератонін. Дофамін — це гормон, який виділяється на очікування щастя. Сератонін дає відчуття щастя і задоволення. Наприклад, якщо в дитинстві нам рідко купували солодощі. Тому, коли ми куштували морозиво, то отримували відчуття свята. Зараз, у дорослому житті, купуючи морозиво, у нас виробляється дофамін. Ми очікуємо, що порція морозива дасть нам задоволення і радість.

У дитини ще недостатньо сформована система самоконтролю. Вона шукає задоволення максимально легким шляхом. Мультики, ігри побудовані таким чином, що вони дають відчуття задоволення та інтересу дуже легким і доступним шляхом. Ти просто клікнув і все — тебе розважають. Не треба самому вигадувати якусь гру чи щось вибудовувати. Дитина просто натиснула й отримала розваги.

Часто благополучні родини насправді мають низку психологічних проблем. Задля забезпеченості батьки багато працюють і діти недоотримують їхньої уваги. Це одна із причин залежностей. В нашому динамічному та інформаційно насиченому світі, коли батьки весь час зайняті роботою, діти відходять на другий план. Дитина не отримує необхідну порцію тепла і контакту з батьками, тому шукає задоволення в інших речах. Для когось це можуть бути мультики або гаджети. Діти із забезпечених сімей перенасичені такими речами. У них були іграшки, які вони бажали. З раннього дитинства вони спробували багато речей і їх важко чимось зацікавити. Такі діти можуть потрапляти в небезпечні ситуації або погані компанії через те, що вони шукають цей інтерес. Їм вже потрібна велика доза задоволення, бо ніщо інше їх не цікавить.

Брак соціального контакту. Часто батьки намагаються за допомогою іграшок, дорогого одягу або розваг замінити любов. Їм взагалі купують те, що часто не потрібно. Таким чином батьки ніби демонструють свою турботу, але не дають її.

Із будь-якою залежністю можна працювати. Якщо не приділяти достатньої уваги вирішенню проблеми, то залежність зростатиме. Вона може трансформуватися і перейти з мультиків на якісь інші об'єкти, але як стратегія поведінки в людини вона залишається. За фактом, залежність - це втеча від реальності. Це такий інфантильний незрілий спосіб поведінки. Коли дитина маленька, то це відповідальність батьків і потрібно звернути на це увагу. Треба шукати причину і працювати над її вирішенням. В цьому може допомогти психолог. Часто просто спілкування в сім'ї дає змогу "витягти" дитину з цієї проблеми. Зазвичай буває так, що батьки забрали гаджет і накричали на дитину. Насправді це тільки загострює проблему, а не вирішує її. Все, що ми забороняємо, привертає ще більший інтерес дитини. Це одна із помилок батьків. Раніше за певну провину дітям забороняли дивитися телевізор, зараз забирають гаджети і телефони. Такі явища починають сприймати як певний допінг. Тобто ти його отримуєш, якщо добре себе поводив, або не отримуєш за погану поведінку. Батьки самі саджають дітей на таку залежність.

Для 6-річних дітей це не проблема. Треба залучити їх до інших активностей. Покличте малечу на прогулянку, запропонуйте якусь рухливу гру або покататися на велосипеді. Діти з радістю відгукнуться на подібні пропозиції. Часом треба давати їм можливість понудьгувати без гаджетів. Вони почнуть шукати інші заняття. Але якщо в дітей не було такої практики, то батьки мають запропонувати корисні справи. Складніше це зробити в підлітковому віці.