Національна акціонерна компанія (НАК) "Нафтогаз України" і Державний концерн "Туркменгаз" підписали меморандум про взаєморозуміння. Документ передбачає поновлення поставок газу в Україну та країни Європи, а також розвідку родовищ на території Туркменістану.
Чи зможе Україна отримувати туркменський газ і чи буде він дешевим, розповів в інтерв'ю Gazeta.ua керівник енергетичних програм центру "Номос" Михайло Гончар.
Що означає підписання цього меморандуму?
- Меморандум лише зафіксував бажання сторін відновити співпрацю, зокрема постачання туркменського газу до України. Але, певна річ, це залишиться лише побажанням. По-перше, підписано лише меморандум, а не контракт. По-друге, між Україною та Туркменістаном є ще інші країни. Одна з них точно не бажає відновлення такої газової співпраці. Ця держава 15 років тому доклала всіх зусиль, щоб цю співпрацю припинити.
Очевидно, Ви мали на увазі Росію. Міністр енергетики та вугільної промисловості Едуард Ставицький запевнив, що переговори з росіянами будуть вестися. Вони проваляться?
- Майже стовідсотково. Подібні заяви про перспективи відновлення співпраці ми чуємо усілякий раз, коли відбувається візит української делегації до Туркменістану. Рідше - коли хтось з Туркменістану проїздить в Україну. Але віз і нині там. Не для того Росія 2003 року ламала пряму українсько-туркменську співпрацю, а 2004 року ввела в схему газопостачання "РосУкрЕнерго", щоби тепер від цього відмовитися. Можна говорити з Росією скільки завгодно. Але я не бачу стимулу, який би підійшов Росії.
А вступ України до Митного союзу?
- Навіть якщо уявити ситуацію, що Україна стане членом Митного союзу, Євразійського союзу тощо, то не факт, що "Газпром" буде зацікавлений у тому, щоби Україна напряму купувала туркменський газ. Та й в Україні існує стійке бажання будь-що займатися бізнес-експлуатацією газової залежності від Росії. Воно переважає бажання енергетичного унезалеждення. Нинішня влада шукає різні схеми збагачення на газовій залежності, не більше того.
Що Україна втрачає без туркменського газу?
- Перед тим як 10 квітня 2003 року була підписана рамкова угода між Туркменістаном та Росією про контрактування всіх обсягів туркменьского газу для "Газпрому", частину його брала Україна. Попри технічну залежність - адже все одно цей газ потрапляв до нас через Росію - відносини між Україною і Туркменістаном були прямі. Тоді ми втратили Туркменістан не тільки як джерело постачання газу, але і як ринок збуту нашої низькотехнологчної продукції та різних послуг. У 90-х роках зовнішня торгівля Туркменістану більш ніж на половину була орієнтована на Україну: від закупівель нами газу і від наших поставок різноманітної продукції. Нині ж ми посідаємо незначне місце у торгівлі Туркменістану, втративши маленький але невибагливий, не надто платоспроможний але гарантований по обсягам ринок.
Суто теоретично можна припустити, що туркменський газ був би дешевшим за російський?
- Зараз говорити про відновлення "втраченого туркменського раю" не доводиться. По-перше, Туркменістан не буде продавати дешевий газ, бо вже "немає дурних". По-друге, він вже має більш диверсифіковану систему експорту свого газу. Раніше його газ споживали лише Україна та Росія. А тепер Туркменістан продає газ ще й до Ірану і Китаю. До речі, потужності прокачування газу до Китаю будуть збільшені. Зараз Туркменістан може бути зацікавлений у постачанні газу до України саме тому, що не на повну потужність запрацював газопровід до Китаю, є нестабільність у відносинах з Іраном і немає Транскаспійського газопроводу. Крім того, туркмени демонструють рухи в бік України, щоби показати Росії, що потрібно виконувати взяті на себе зобов'язання - росіяни мають закуповувати 40 мільярдів кубометрів газу на рік згідно з контрактом 2003 року, але зараз купують лише 10 мільярдів.
У меморандумі також йдеться про перспективи розвідки родовищ у Туркменістані. Наскільки це реально для України?
- Реально, але тут нічого нового немає. Я думаю, що це буде черговий проект для відмивання грошей. Мається на увазі, що буде витрачена певна сума грошей з корпоративного бюджету "Нафтогазу" на інтереси певного кола осіб. Ми вже не раз бачили проекти "Нафтогазу" в інших країнах щодо розвідки та видобутку. Уже мало би видобуватися кілька мільйонів тонн нафти, наприклад, у Лівії. Більш скромні показники мали би бути в Єгипті, Об'єднаних Арабських Еміратах, але фактичні результати - мізерні. А от кошти на це витратили солідні.
1 
8642
Коментарі
21