Українці у прифронтових містах і селищах не мають найнеобхіднішого і залишилися напризволяще зі своїми проблемами.
Про це Gazeta.ua розповів 41-річний Григорій Селещук, керівник відділу допомоги постраждалим від конфлікту на Сході України Міжнародного благодійного фонду "Карітас".
"Безпосередньо в прифронтову зону, до Словянська ми приїхали у червні 2014 року. А у перші дні звільнення міста в липні вже починали роздавати нашу допомогу. Першу допомогу надавали виходячи з потреб. У той час люди найбільше потребували звичайної питної води. Чотири місяці змушені були пити воду з калюж. Навколо є озера, але солоні.
Людям не вистачає будматеріалів. Від вибухів найчастіше страждають вікна. Їх забивають плівкою, дошками, затикають подушками. До осені 2014 року в одному Слов'янську ми вставили 1300 вікон.
Найгірше доводиться пенсіонерам й інвалідам. Соціальні служби майже не працюють у буферній зоні. Українці часто виїжджають на контрольовані території з маленькими дітьми, а батьків залишають у буферній зоні. У Слов'янську нам розповіли про 82-річну жінку, яка потребувала допомоги. Я пішов до неї. Стояла на городі з сапкою й намагалася полоти бур'ян. Воду носила маленьким відеречком. А ще доглядала свою маму, якій 102 роки. Доглядати за такими людьми залучаємо їх сусідів. Спеціальною перевірки людям не робимо, але оглядаємо житлові умови кандидатів у доглядальники, розпитуємо про них роботодавців й сусідів. За те, що доглядають пенсіонерів і немічних, отримують від "Карітасу" грошову допомогу. Частину можуть витратити на себе, а частину мусять на своїх підопічних. Одразу вся сума не видається на руки. Людина оформлює банківську карточку на яку гроші надходять частинами.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: "Назад у СРСР": блогер показав похмурі фото порожнього Донецька
Охоче йдуть на співпрацю. У 2014 році ставилися насторожено, придивлялися. У село привезли запаси питної води. Прийшли до голови аби допоміг все розприділити. Розповіли про "Карітас", запропонували підтримку. Слухав уважно. Потім підійшов і запитав: Так ви зі Львова? Я відповів, що так. Тоді він сплеснув руками й сказав: А нам весь час по телевізору розповідали, що ви приїхали нас різати! А ви , виявляється, воду привезли!", - розповів Григорій Селещук.
У невизнаних ДНР і ЛНР місяцями не можуть домовитися з благодійними фондами про гуманітарну допомогу місцевим мешканцям. "Керівництво" тягне з часом або просто випроваджує благодійників геть. Стверджують, що в їх допомозі "молоді республіки" потреби не мають.
1 
25817
Коментарі