Контрнаступ Сил оборони України: де і що відбувається на фронті

9

Фото: Генеральний штаб ЗСУ

З червня Сили оборони України проводять контрнаступальні операції на сході та півдні нашої держави. На перший погляд вони не мають суттєвих успіхів. Принаймні так пшуть російські засоби масової інформації. Та, на жаль, пишуть деякі українські експерти.

Насправді це зовсім не так. Хоча підрозділи СОУ ще практично і не вийшли за межі так званої "сірої зони", але здобутки у них є. Під містом Бахмут звільнені села Кліщіївка та Андріївка, що дійсно дозволило взяти його у напівоточення. На черзі вже і Курдюмівка. Звільнення цього населеного пункту надасть можливість остаточно розвалити всю лінію оборони російських військ від Бахмута до Горлівки.

СОУ без сумніву оточать його, що змусить росіян залишити місто. А від нього відкриється шлях на Соледар, Попасну, Сіверськодонецьк та Лисичанськ. І це при тому, що їх захоплення було єдиним досягненням Москви за всю її війну проти України. За них Росія віддала близько 300 тис. життів своїх громадян. А ще і до чотирьох тисяч танків та восьми тисяч бронетранспортерів і бойових машин піхоти.

По суті, знищена вся кадрова армія Росії, а також той людський потенціал, який був накопичений під час часткової мобілізації восени минулого року. До речі, вона так і не завершилась до сих пір та триває, як у відкритій, так і у прихованій формах. Однак жодним чином не допомагає Москві. Як і всі ті заходи, які здійснювалися Росією зі спорудження оборонних ліній вздовж північно-східного кордону з Україною та на лінії південного фронту у Херсонській та Запорізькій областях.

 

Сили оборони України вже прорвали першу з таких ліній на Мелітопольському напрямку під селом Роботіно та вийшли на другу. Там же іде прорив між селами Вербове та Новопрокопівка в бік міста Токмак. До нього залишилось близько 15 кілометрів. Звільнення згаданого міста перекриє до половини транспортних потоків із Росії до Криму. Звідти наші ракети зможуть долетіти і до автотраси вздовж узбережжя Азовського моря. Тим самим буде порушена логістика російських військ як на Кримському півострові, так і на лівобережжі Херсонської області.

Звичайно, це не буде легко. Бо росіяни роблять все для того, щоб не допустити розриву СОУ сухопутного коридору до Криму, а також виходу наших військ на безпосередні підступи до півострова. Під Роботіно стягуються всі їхні резерви, які ще залишилися. Точну кількість таких резервів досить важко визначити, бо ситуація змінюється не тільки щодня, але і щогодини.

Десь у першій половині вересня писалося про те, що російські загарбники перекинули на напрямок нашого наступу в сторону Мелітополя п'ять повітряно-десантних полків. Вони, найімовірніше, вже розбиті. Бо ніякі повітряно-десантні полки не зможуть протистояти механізованим бригадам, які воюють з нашого боку. Такі полки просто не призначені для виконання подібних завдань.

Їхні функції включають висадку в тилу противника та блокування комунікацій чи утримування позицій до підходу основних сил. Важкої техніки, крім бойових машин десанту та відносно незначної артилерії у них немає. І це вже не кажучи про те, що у повітряно-десантних дивізіях Росії створюються полки територіальної оборони (ТРО). Воно є повним нонсенсом, хоча для нинішньої Російської Федерації можливо все.

Полки ТРО ПДВ формуються з особового складу різних допоміжних частин на зразок навчальних центрів та тиловіків. Скоріш за все їх і направляють на ділянку прориву Сил оборони України. Але навіть російське військове командування їм не довіряє. Внаслідок чого відправляє на південь України вже і мотострілецькі полки.

Три із них були перекинуті в район Токмаку. Точно сказати не можна, але вони могли бути передислоковані з-під міста Куп'янськ, де орки намагаються наступати. Латають так званий "трішкин кафтан". Це коли для того, щоб закрити проріху в одязі, відрізають клаптик матерії десь в іншому місці. На Куп'янськ наступала 41-а армія Центрального військового округу ЗС РФ у складі танкової дивізії та трьох мотострілецьких бригад.

Зараз вона замінюється 25-ю армією, яка була сформована на Далекому Сході Російської Федерації. Армія укомплектована хіба що на 50%, а її особовий склад не пройшов навіть мінімальної підготовки. Армію кинули на фронт для того, щоб заткнути згадані вище проріхи.

Але ж, якщо в одному місці прибуло, то в іншому — зменшилося. Саме перекид Росією своїх військ зі сходу на південь України і дозволив нам здобути успіхи під Бахмутом. На жаль, наш контрнаступ не зовсім вдається на Бердянському напрямку — на південь від Великої Новосілки та Старомайорська. Будемо сподіватися на те, що він все ж таки вдасться.

Хотілося б згадати ще один момент. Україна, яка практично не має бойових кораблів, отримала перемогу над "великою морською державою", якою чогось вважає себе Росія. Чорноморський флот вона вже втратила. Принаймні він нічого не може зробити проти України. Підводні човни не запускають по нас ракети понад, ніж два, а то і три місяці. Зараз їх не запускають і надводні кораблі. Ще недавно в силу своїх амбіцій Росія називала їх ракетними, а зараз скромно — лише патрульними.

Чорноморському флоту не щастило все його життя. Ще при імператорі Росії Петрі I, який поклав його початок, він затонув у гирлі Дніпра. В 1853 році під час Кримської війни Росії з Францією, Великобританією та Туреччиною, був затоплений своїм власним командуванням на вході до Севастопольської бухти. В 1918 році під час Громадянської війни у колишній Російській імперії основна частина кораблів ЧФ була затоплена у Новоросійській бухті. А в 1941-1943 роках в період Другої світової війни він був знищений німцями, які взагалі не мали ніякого флоту на Чорному морі, окрім катерів. Тепер ЧФ РФ в черговий раз вже знищений нами разом із його штабом.

×