Історія десантника 90-го окремого аеромобільного батальйону Петра Олексюка з Києва, облетіла всю Україну. Після жахливого поранення весною 2017 року, він ледве не втратив ногу. Допомогли волонтери і йому зробили багато операцій, вартість яких близько мільйона гривень.
Під час реабілітації боєць звернувся в медико-соціальну експертну комісію, яка розглядає можливість надання інвалідності пораненим. Але лікарі замість розглянути йог озапит почали вимагати хабаря.
Петро Олексик підірвався на ворожі міні 9 травня 2017 року під селищем Оленівка Донецької області. Його евакуювали до Дніпра в лікарню імені Іллі Мечнікова. Далі був Одеський та Київський госпіталі.
В Київському госпіталі мені запропонували ампутувати кінцівку. Некроз міг піти по цілій нозі – це б спричинило зараження крові. Важко приймати такі рішення, спілкувався з батьками, майбутньою дружиною, але зрозумів, що виходу не має.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Дружині інваліда АТО потрібна допомога на лікування раку
7 червня 2017 року Олексик погодився на лікування в клініці "Ilaya". Вони застосували їх експериментальну медицину.
"Після операції зняли стержневий апарат зовнішньої фіксації, поставили апарат Ілізарова (пристрій для фіксації уламків кістки. – Gazeta.ua) і в мене пройшли болі. Як виявилося, що стержневий апарат пережимав мій нерв від того все боліло і мені призначали знеболюючі. В листопаді мені зробили пересадку м'яких тканин. Шмат м'яза зі шкірою вирізали з правої частини ноги, розвернули її і пришили до стопи. Я тиждень лежав на животі, щоб все зрослось.
В травні 2018 мені зробили ще одну операцію по пересадці іншого м'яза. Зшили ноги, щоб зробити італійську пластику. Два місяці я лежав так, щоб зробити пересадку зі здорової гомілки лівої ноги", - говорить десантник.
Осінню 2018-го Петро Олексюк ліг в Київський шпиталь, щоб проходити військово лікарську комісію на придатність до військової служби.
"В середині жовтня я пішов у Київську військову поліклініку. Там є 122 кабінет, в ньому займаються оформленням документів. Жінки, які працюють в цьому кабінеті оглянули документи, сказали, що з ними все гаразд. Але пізніше зателефонували мені і сказали, що комісія забракувала мої документи. Потрібно їхати туди і виясняти подробиці. Довелося сідати на таксі, бо не можу пересуватись громадським транспортом", - говорить він.
Ці жінки сказали, що робити в подальшому, допомогли у вирішені цієї проблеми?
Я хотів іти до начальника госпіталю, але вони сказали, щоб я підійшов в інше місце. З тильної сторони "Київської фортеці" розташовані металеві двері. Зайти туди і там мені спробують допомогти. З горем навпіл попав туди і запитав у прохожого, хто тут головний? Мені відповіли, що полковник Роман Шевчук, начальник Центральної військово-лікарської комісії.
Шевчук перевірив мої документи і повів в 14 кабінет, який розміщений в цьому приміщенні. Там він сказав, що 5-го листопада прийде людина з відпустки і зателефонує мені. Ніхто мені не телефонував, довелося знову самому їхати. В той день я познайомився з майором медичної служби запасу Валерієм Наумовим, який мав допомогти розібратись. Він вислухав мене і відправив додому, сказав при тому, що мені зателефонують. Коли я був уже в дома, мені зателефонував тато. Сказав, що до матері дзвонила людина, яка повідомила, що мама має приїхати до них, кабінет номер 14 і поспілкуватися з приводу моєї інвалідності.
Я сказав татові, щоб їхав він, а не мама. Мабуть нам пропонуватимуть дати їм хабара. Я попередив Наумова, що приїде тато.
В перших числах листопада, ми приїхали по вказаному адресу. Перед тим, я кинув батькові включений диктофон у кишеню. Валерій Наумов, не соромлячись своїх колег, написав на клаптику паперу число 1500 і добавив знак долара. Промовив: "американських" і добавив, що це гроші за третю групу інвалідності пожиттєво (безстроково).
Хоча згідно закону, зміни до статті номер сім частини тринадцять, я, як учасник бойових дій і в мене відсутній орган тіла - п'ята. Я б мав отримати групу на порядок вищу і безстроково, тобто другу групу інвалідності безстроково.
Тато вийшов, я включив диктофон, щоб ніхто не бачив, прослухав розмову і ми відразу поїхали в СБУ. Через деякий час слідчі СБУ взяли дозволи в суді на прослуховування телефонів Наумова та Чернявського. І відносно них розпочалися негласні слідчі дії. Також, ми поїхали в Київську місцеву прокуратуру номер 5, яка знаходиться на Оболоні. Де давали свідчення, щодо цих подій. В тому числі вказали, що до Наумова мене направив полковник Роман Шевчук.
29 листопада мій тато передав позначені СБУ гроші - $1500 лікарю-експерту Наумову. Мені відразу зателефонували з комісії МСЕК, і сказали щоб я 5 грудня приїхав до них Це було частиною спецоперації, яка мала на меті притягнути до відповідальності всіх лікарів.
5 грудня, я приїхав на медичний огляд проходити комісію. Безпосередньо, під час огляду, лікар Чернявський почав торгуватись зі мною і сказав, що мені дуже поталанило. Він пропонував мені 3 групу інвалідності безстроково або 2 групу на два роки. Я не говорив нічого лишнього і згодився на 2 групу.
Дві години чекав на довідку від комісії. А потім пішов неподалік в кав'ярню. Вечором того дня розпочалися обшуки СБУ у фігурантів справ. Перший обшук у Київському МСЕК №1. Другий, одночасно тривав у приміщені Центральної військово-лікарської комісії. Ще два обшуки були в дома у Наумова та Чернявського.
У Наумова знайшли 4 мічених купюри які нам передала СБУ, 11 він встиг комусь віддати. Ще в нього знайшли $133 тис., мисливську зброю, яка лежала під матрацом.
В той час як у сейфі знаходились незрозумілі посторонні предмети. На роботі в Наумова знайшли гроші, котрі були заховані в книгах, пачках з під сигарет, гаманцях, пакетах. В дома у нього гроші лежали в банках з під кави, за пачками харчових приправ. На суді Наумов говорив, що СБУ підкинула ці гроші. Хоча свідком обшуку була його цивільна дружина. Ще в нього знайшли 37 пакетів документів діючих військовослужбовців на МСЕК, котрі планували отримати інвалідність. Хоча тут геть нічого не зрозуміло. Він лікар-психіатр, а ці особові справи не мали ніякого відношення до психіатрії. Це дає розуміння, що Наумов просто був посередником.
Під час слідчих дій, було зафіксовано, що Наумову передали гроші, ще 11 людей, котрі хотіли отримати інвалідність.
3 січня Підозрюваний у вимаганні хабара лікар Валерій Наумов вийшов під заставу в 2 млн грн.
Хабарі за інвалідність
- В кожному регіоні є свої військов-лікарські комісії, там теж інші головні герої, – говорить Оксана Корчинська, народний депутат та волонтер. - Два роки тому взяли на хабарі в 56 тисяч гривень полковника Олега Друзя, головного психіатра Мінборони. Військовий передавав гроші, щоб його визнати не придатним для служби. Це той самий полковник, який назвав 93% – небезпечними для суспільства. Але суди поновили його на посаді.
Хлопці не знають, що є закон, який набув чинності 18 квітня 2018 року. В ньому йдеться, що військовослужбовець, котрий отримав поранення, травму, захворювання безпосередньо при захисті Батьківщини в зоні бойових дій, при поданні на інвалідність, отримує на одну групу вище. МСЕК і члени комісій користуються цим, як в старі часи - беруть в них хабарі. Військові, в яких безповоротно втрачений частина тіла отримують безтермінову групу інвалідності.
Є багато тилових, майорів, підполковників, полковників, які намагаються прив'язати свої побутові хвороби: гастрити, гіпертонії, остеохондрози з захистом України і отримати величезну компенсацію від держави. і отримують від 440 тис. грн до 650 тис. грн.
Я переглядала деякі справи, які мені попали в руки і впізнала там деякі прізвища. Один з них- це полковник Рильський, колишній начальник Дніпровського госпіталю, якого звільнили з посади через корупцію. Він оформив собі інвалідність і отримав 440 тис. грн за те, що в 1997 році стукнувся головою об сходинку під час виконання обов'язків.
Корупційна складова серед наших ВЛК і працівників МСЕКів просто жахлива. Я мала скандал одним із офіцерів на фронті, якому плювати на те, як евакуюють поранених бійців. Він послав мене, а потім заявив, що уже домовився з Полтавою, де йому дадуть за $5 тис. - 2 групу інвалідності, за хвороби при захисті України. Ось така реальність.
2 
25817
Коментарі
3