Із 24 лютого в Україні триває повномасштабна війна - держава-агресорка Росія бомбить українські міста, вбиває цивільне населення, нищить пам'ятки культури. Українські військові самовіддано боронять державу від загарбників. Поряд із ЗСУ та добробатами - діє українська Тероборона. В перші дні війни до неї приєднались українські діячі культури: музиканти, поети, режисери, артисти. Серед тих, хто з самого початку повномасштабної війни Росії проти України пішов у ТрО - український громадський діяч, підприємець, меценат, засновник видавництва "Наш Формат" Владислав Кириченко.
Владислав народився у місті Горлівка, на Донеччині. Про себе любить казати: "Я по мамі в п'ятому поколінні донецький. Справжній донецький. І говорю так, як говорили баба, прабаба і прадід. Українською". У 2006 викупив видавництво "Книга вголос", перейменував на "Наш формат", інтернет-магазин якого з самого початку вирізнявся україномовним контентом.
Gazeta.ua поговорили з ним про війну, пристосування до нових реалій та книжки
Чим відрізняється ваш настрій та загалом атмосфера на фронті у 2014 та 2022 році?
Атмосфера, боєготовність ЗСУ та тероборони, волонтерів та цивільного населення сьогодні кардинально відрізняються від 2014. Залученість всього суспільства в опір агресору амплітудніша на порядки. Сьогодні ми маємо першу повноцінну війну за незалежність, а не локальний конфлікт з елементами громадянської війни за підтримки Росії. У 2014 в мене не було відчуття народження політичної нації. Події на Сході зачепили меншість населення. Тоді наше військо і суспільство були абсолютно не готові до війни. За три тижні ми завдали ворогові більше втрат, ніж вони нам за 8 років війни на Донбасі.
Сьогодні ми маємо першу повноцінну війну за незалежність, а не локальний конфлікт з елементами громадянської війни за підтримки Росії
Ви прогнозували повномасштабну війну? Якщо так, то як до неї готувалися?
У 2014 я сказав, що Донбас - це наші Судети (Анексія Судетської області — окупація збройними силами Третього Рейху частки території Чехословацької республіки в 1938, яка мала в більшості своїй німецьке населення. План Гітлера включав приєднання до Третього Рейху усієї Чехословаччини - Gazeta.ua). Я був переконаний, що повноцінна війна з Росією справа часу. Тому на 24 лютого в мене на руках був контракт із моїм тербатом, три одиниці легальної зброї з боєкомплектом, мінімум необхідної амуніції.
Якими були ваші перші думки, коли дізналися про початок повномасштабної війни?
Чи встигну до батальйону на інший беріг до того, як розбомблять мости?. Недооцінив нашу ППО та переоцінив москалів. Мости й досі стоять.
Ви з перших днів на фронті. Опишіть ваші перші дні на війні, вашу сферу відповідальності.
Із ранку 24 лютого всі мої автівки і компанії в кількості шести одиниць почали працювати на батальон. Возити зброю, БК, особовий склад, будматеріали, продукти, медикаменти, амуніцію, продукти тощо. Я керую автовзводом. Плюс, як людина, яка має безліч горизонтальних зв'язків, вирішую незліченну кількість різноманітних задач.
Як людина, яка має безліч горизонтальних зв'язків, вирішую незліченну кількість різноманітних задач
Яка зараз ситуація на 26-й день війни? Що змінилось? Що варто покращити?
Нормальна ситуація. Покращити треба рівень управлінської та комунікативної спроможності особового складу. Але це питання років. І читання книжок українською.
Чи важко було пристосуватись до нових реалій?
- Навпаки, сьогодні мені набагато легше, ніж в 2014-2015. Фактично, я роблю все те саме, але з більшими можливостями, повноваженнями, легітимністю та неспівставним результатом. Став більше цінувати ті речі, що в мирний час здавалися звичайними. Ну, і закрив гештальти 2014-2015 років, коли не зробив жодного пострілу, - самооцінка вирівнялася. Ну і схуд майже на 10 кг, тиск, цукор - нормалізувалися.
Сьогодні мені набагато легше, ніж в 2014-2015
Ви писали, що на війні зустріли багато прихильників "Нашого Формату". Можете розповісти про них?
Частину знав до війни, з більшістю прихильників познайомився вже в батальйоні. Читають, коли є вільний час. Причому дівчата читають практично всі. І не дамські романи, а Вебера, Талеба, Пітерсона, Шапіро, Скоропадського, Фельштинського, "Перспективи Української Революції". Завезли до батальйону кількасот книжок.
Під час війни знову загострилося питання про бойкот російської книжки. Наш Формат завжди був проти неї та ніколи не продавав. Водночас, інші починають робити це тільки зараз. Що думаєте про цю ситуацію?
Без коментарів. Неодноразово на цю тему висловлювався. Кров українців, зокрема, на руках тих, хто продавав, видавав та читав книжки російською.
Кров українців, зокрема, на руках тих, хто продавав, видавав та читав книжки російською
Яку книжку порадите прочитати усім українцям?
"Скоропадський. Спогади 1917-1918", Павло Скоропадський.
Що зробите найпершим, коли закінчиться війна?
Побачу родину, висплюся і поїду на рибалку.
7 
4880
Коментарі