У Миргороді на Полтавщині презентували книгу відомої української поетеси, учасниці трагічних подій на київському Євромайдані Тетяни Домашенко "Небесна сотня воїнів Майдану". Жінка кілька років жила у курортному місті і працювала у місцевому краєзнавчому музеї.
Презентацію організували у читальному залі міської бібліотеки. На зустріч із поетесою прийшли як любителі поетичного слова, так і учасники майдану та волонтери по допомозі бійцям АТО.
Письменниця відома тим, що перебачила криваві події на майдані та вперше у вірші вжила вираз "небесна сотня", котрий поширила у вигляді листівок та через ЗМІ.
"Пам'ятаю ці трагічні дні 18–19 лютого. Так тяжко їх згадувати. Перед 18 лютого, тоді ще ніхто не сподівався що таке буде, я була вдома і о четвертій годині ранку пишу "У цій державі смерті вже немає, життя безмежне вічністю сія. Небесне військо щит і меч тримає", – розповідає Тетяна Домашенко.
Зранку поїхала на Майдан. Хотіла виступити зі сцени. А щоб пройти за решітку і виступити, то треба було зареєструватися. Видавали спеціальні талончики. Жінка прождала кілька годин, але так зі сцени і не виступила.
Пригадує, сформувалася колона і люди рушили в бік Верховної Ради.
"І така якась тривога була. Таке якесь відчуття, ніби усе заціпеніло, усе завмерло... А там неподалік стояла машина, із якої виступали. І ось голос через гучномовець: "Хто без бронежилетів, і без касок, відійдіть на задній план. Жінки взагалі покиньте передову". А вже очі повні диму. І я злякалася, думаю: "Боже, що робиться?". А 19 лютого о 6 ранку мені на ум приходять слова: "Ця чаша Божого страждання вже полилася через край. Вожді безбожним злодіянням перетворили в пекло рай".
А потім 21-го встаю, беру ікону і іду на Майдан. І вже на Майдані чую спів "Пливе кача" і несуть труни. А ведучий Нищук каже: "Воїн такої-то сотні". А я собі думаю: "Господи, та це уже небесна сотня. Та це ж "Небесна сотня воїнів Христа", – розповідає поетеса про шлях народження вислову "Небесна сотня".
2 
4880
Коментарі
1