У фільмі про Донбас буде багато джазу

 

Кіно за "Ворошиловградом" розпочнуть знімати, як тільки проект назбирає 200 тисяч доларів. Про це Gazeta.ua розповів режисер Ярослав Лодигін.

Над майбутнім фільмом Ярослав і автор книжки Сергій Жадан вже активно працюють.

- На якому етапі роботи ви зараз?

- Пишемо із Сергієм сценарій. Знаходимося на стадії структурної роботи. Не просто беремо книжку і переписуємо діалоги. Вирішуємо, від яких сцен чи героїв треба відмовитися, а що навпаки додумати. У березні матимемо перший варіант сценарію.

Паралельно ведемо перемовини із можливими інвесторами. Маємо кілька цікавих пропозицій. Постійно хтось телефонує і пропонує допомогу. Зверталися прості шанувальники, які 100 гривень хочуть дати. Є інвестори, що пропонують тисячі євро. Для нас це великий сюрприз. Фільму ще нема, а він вже викликав такий інтерес.

Працюємо над документальним фільмом, у якому буде представлений роман, бачення стрічки, деякі актори. Ми об'їздили трохи Східну Україну, знайшли локації для фільму. Знімали за маршрутом головного героя книжки Германа, від Харкова до Старобільська. Так, хотіли відчути, як можуть розвиватися події. Вирішили розширити географію у фільмі. Старобільськ – спокійне українське містечко. Нам хочеться додати більше динаміки. Тому міст буде більше. Документалку використовуватимемо для просування проекту, залучення коштів і реклами. Цей фільм уже монтуємо.

- Головною локацією фільму буде заправна станція?

- Біля Старобільська знайшли нашу заправку. Вона така, як Сергій описував у книжці. Він ніколи раніше її не бачив. Знав лише, що десь біля міста вона є. На перший погляд її розташування не має сенсу, бо заправка знаходиться не біля траси. Треба видертися на гору, щоби доїхати до неї. Така дивна заправка з чудовим видом на Старобільськ. Якщо вдасться домовимося з її господарями, то зніматимемо там. Власники дуже таємничі. Крім того, заправка зараз продається. У нашій документалці ми її покажемо.

- Розкажіть трошки про перші рішення щодо сюжету.

- В основі книжки дуже хороша кінематографічна фабула. Сюжет наповнений подіями. У ньому є все, що треба для кіно: герой, розбірки, любов. Тут присутні не стандартні для кіно дві любовні лінії. Мені це дуже подобається. Стосунки Германа з молоденькою дочкою друга і бухгалтеркою Олею залишимо. У книжці також були яскраві сестри Тамара і Таміла. З ними теж щось треба вирішувати. Швидше за все вони лише частково увійдуть до фільму.

- Увійде до фільму сцена, коли Герман грає футбол зі старими друзями?

- Це одна з найбільш яскравих сцен. Крім того, ми з Сергієм – фанати футболу. Сцена трохи спантеличує. Той футбол Герману ввижався чи снився. Буває насниться твоя дівчина, і на ранок розумієш, що кохаєш її. Так само й Герман наступного ранку розуміє, що не може продати свою заправку і не повернеться до Харкова. Це переломний момент у сюжеті.

- З музикою до стрічки вирішили?

- Для багатьох Донбас асоціюється із шансоном. Це закрита музика, в якій немає імпровізації. А у нашому фільмі буде багато джазу. Цікаве поєднання: у картинці індустріальний Донбас, а по звуку старий джаз. Такого точно ніхто не робив. Джаз – це музика індивідуалістів. Вона вдало підкреслюватиме характер головного героя. Також це свобода у творчості. Музикант може імпровізувати під час виконання, але відходячи від основної теми, повинен бути відповідальним за кожен свій крок. Це життєва позиція, яку ми хочемо транслювати через головного героя.

Хочемо, щоби у стрічці звучав Чарльз Паркер і хороший симфонічний оркестр з сучасною музикою, написаною спеціально для фільму. Можливо, співпрацюватимемо з харківським гуртом "Оркестр Че". Музиканти зараз готують новий альбом на вірші Сергія Жадана. Вокаліст команди Олег Каданов зараз є головною кандидатурою на головну роль.

- Він схожий на Германа?

- Ми всі на нього схожі. Більшість українців колись поїхали в інше місто, зіштовхнулися з новим суспільством і зжилися з новим середовищем. У книжці Герман отримав дивний дзвінок, який змусив його повернутися додому. Спочатку він не дуже хоче туди їхати. Проте потім саме там знаходить свій сенс життя. Там його коріння і справжні друзі. Мова не про "панаєхавших", а про тих, хто змирився. Вони закривають очі на несправедливість, не борються з нею. Загалом роман розповідає про боротьбу з рейдерами. Вони є на всіх рівнях українського суспільства. Це ті, хто відбирає чужу власність. Але також є ті, хто агресивно нав'язує комусь власну думку.

- З іншими героями визначилися?

- Ще поки ні. Днями проводили перші кастинги. Нещодавно сказав одній журналістці, що хотів би запросити до проекту Євгена Міронова. Наступного дня вийшла стаття із заголовком, що Міронов знімається у фільмі про Ворошиловград. Ми ще не вели перемовини. Хотів би, щоби він виконав роль злодія, який пересувається Донбасом на власному потязі.

Розмова Германа із цим мафіозі є однією з головних сцен. Вона показує психологію таких людей. Планую, що головні ролі зіграють актори, які раніше не грали у великому кіно. У Харкові є чудові театральні актори. А на другорядні чи епізодичні ролі запрошуватимемо досвідченіших у кіно.

- Чому вирішили екранізувати "Ворошиловград"?

- Давно читаю Жадана. Завжди хотілося познімати щось із його творчості. "Ворошиловград" має сильну драматургічну структуру, яка необхідна в кіно. Ранні твори Жадана теж яскраві, наповнені чудовими діалогами, атмосферою, але там не вистачає динамічного розвитку історії. Мені подобається тематика індустріальних містечок. Поїздив свого часу Східною Україною, помилувався індустріальними пейзажами. Та зростав серед них. Герой Герман мені дуже близький. Ми навіть на одному факультеті вчилися. Все це знаки. Надіюся, Ворошиловград буде моїм першим повнометражним фільмом.

Роман багатьом зараз цікавий. Він отримав гарні відгуки у Німеччині. Вони сприймають його, як розповідь про життя у 1990-х. Правда в тому, що він про сьогодення України. Щодня у новинах бачимо: комусь голову відрізали, когось переїхали, в когось бізнес забрали. 1990-ті повернулися.

- Коли розпочнете зйомки?

- Вирішив, що зніматимемо тоді, коли назбираємо 200 тисяч доларів. Інакше нема сенсу починати. Хотілося би почати вже цього літа. Але це великий проект. Можливо, доведеться відкласти ще на рік.

×