
29 вересня 1897 року вперше виконали танець танго під час прем'єри вистави "Креольський суд" у театрі "Олімпіо" в Буенос-Айресі в Аргентині.
Танець придумали вихідці з Африки в бідних районах Буенос-Айреса. Назва перекладається як "танець під барабан" – з мови народу ібібіо, що живе в Нігерії. Спочатку танго виконували тільки чоловіки. Вони демонстрували різкі, пристрасні рухи перед жінкою, аби привернути її увагу. Пізніше танго почали танцювати у парі - спочатку в будинках розпусти, потім – на вулицях, де жили бідняки.
"Танго з'явився в борделях близько 1880 року – так розповідав мені мій дядько, а він був знаним розпусником. Танго дає двом людям відчуття того, що вони - одне ціле. І як все справжнє, танго таїть в собі секрет". – каже аргентинський письменник Луї Хорхе Борхес (1899-1986).
У вищих колах танець вважали непристойним - пара була в тісних обіймах, обличчя й тіла перебувають у нерозривному контакті, кожен танцівник рухається автономно, але чоловік "вказує" і веде, а жінка "відповідає" на його вказівки. Недоброзичливці навіть поширювали легенду про ніби-то походження основних рухів у танго. Зігнуті в колінах ноги партнера були результатом давно не праних зашкарублі брюк, повернена в сторону від чоловіка жіноча голова означала небажання нюхати неприємний запах немитого тіла, а рука на стегні партнера мала на меті дослідити його кишені. Перший музичний твір, який описує себе як танго, з'явився в 1857 році. Його називали "Тома мате, ча". Спочатку це були повні непристойностей народні пісні під акомпанемент гітари, флейти та скрипки. Пізніше флейту витіснило піаніно, а потім бандонеон.
На початку XX століття танго і його музика увійшли в життя європейських країн. Це був золотий вік танго, навіть виникло нове слово – тангоманія. У Парижі масово влаштовували танго вечірки, пили танго-напої, вдягали одяг і взуття в стилі танго. З Парижа танго і розійшлося по всьому світу, в Лондон, Нью-Йорк, Німеччину і Росію. Зі зростанням популярності нового танцю з'явилося і багато його противників. Англійська королева заявила, що відмовляється танцювати "це", Папа Римський Пій Х різко висловився проти "безсоромного танцю", а австрійський кайзер заборонив солдатам танцювати його у військовій формі.
Зараз є багато видів цього танцю, зокрема уругвайське, американське, фінське танго. Академії танго, школи та клуби є в кожному місті Аргентини та у багатьох країнах світу.
У 2003 році в Буенос-Айресі вперше провели Всесвітній танцювальний чемпіонат із танго. 2009-го ЮНЕСКО визнало танго частиною Нематеріальної культурної спадщини людства.
Коментарі